15 серпня Православна Церква відзначає свято Успіння Пресвятої Богородиці. Про це свято нічого не говориться в Біблії, але розповідь про цю подію збережена в Переданні Церкви і зображується в іконі Свята і церковним богослужінням. Саме слово “успіння” сучасною українською мовою можна перекласти як “смерть”.

Пресвята Мати Божа після вознесіння Ісуса, залишилася під опікою апостола Іоанна Богослова. Коли цар Ірод розпочав гоніння на християн, Богородиця відправилася разом з Іоанном в Ефес (місто, що розташоване на західному узбережжі Малої Азії) і жила там у будинку його батьків. Тут вона постійно молилася про те, щоб Господь скоріше взяв Її до Себе. Під час однієї з таких молитов, Їй явився архангел Гавриїл і сповістив, що через три дні закінчиться Її земне життя і Господь забере Її до Себе.

Перед кончиною Пресвята Діва Марія хотіла побачити всіх апостолів, які на той час розійшлися різними місцями проповідувати християнську віру. Незважаючи на це, бажання Богородиці здійснилося: Святий Дух дивовижним чином зібрав апостолів біля ложа Пресвятої Богородиці, на якому Вона молилася і чекала своєї кончини. Сам Спаситель в оточенні ангелів зійшов до Неї, щоб забрати Її душу з Собою.

Вона також проявила величезне упокорення: досягнувши святості, з якою не зрівняється жодна людина, вона благала Сина Свого захистити Її від темної сатанинської сили, і від митарств, які проходить після смерті кожна душа. Побачившись з апостолами, Богоматір радісно передала Свою душу в руки Господні, і негайно пролунав ангельський спів.

Після кончини труна з тілом Пречистої Діви була віднесена апостолами в Гефсиманію і там похована в печері, вхід в яку завалили каменем. Після похоронів апостоли ще три дні залишалися біля печери і молилися. Апостол Фома, який спізнився, був так засмучений тим, що не встиг вклонитися праху Богородиці, що апостоли дозволили відкрити вхід у печеру і могилу, щоб він міг вклонитися святим останкам. Відкривши труну, вони виявили, що там немає тіла Богородиці і, таким чином, переконалися в Її дивовижному тілесному вознесінні на Небо.

Чому ми не сумуємо в день смерті Божої Матері, а святкуємо цю подію? Бо саме слово “успіння” показує, що смерть Божої Матері була незвичайною. Це був ніби недовгий сон, за яким наступило народження у вічне життя.

Кожна людина боїться смерті, а точніше, страшиться при думках про неї. Це зрозуміло: смерть неприродна для людини. Бог, створюючи перших людей, створив їх не для того, щоб вони померли. Смерть після гріхопадіння перших людей стала долею всього людства. Ісус Христос, за свідченням Євангелія, теж пережив тяжкі душевні страждання, “тужив смертельно” перед розп’яттям на хресті. І саме для того, щоб спасти людство від смерті, Син Божий утілився. Він пройшов весь людський шлях до кінця, після смерті зійшов у пекло і уразив його.

Після Воскресіння Ісуса Христа смерть перестала бути відходом у землю забуття. Для людини, яка вірує в Христа смерть стає таїнством народження в нове життя. Всі померлі чекають свого воскресіння з мертвих, яке відбудеться при Другому Славному Пришесті Спасителя. Кончина Божої Матері стала прикладом глибоко християнського переживання смерті як таїнства переходу в нове життя і зустрічі з Господом.

Свята Церква намагається і в нас вселити таку ж безстрашність до смерті, а померлих називає спочилими, тобто тих, хто відпочиває, заснув. Блаженне життя з Богом, Богородицею, святими і своїми близькими в майбутньому настільки беззаперечне для християнина, що він дійсно дивиться на смерть тільки як на сон.

За матеріалами глобальної мережі Інтернет

Усе по темі: Успіння Пресвятої Богородиці