У сьогоднішній притчі, передусім говориться про єврейський народ, який настільки звик до ідеї своєї винятковості, свої особливі стосунки з Богом, що забув про найголовніше: заради чого був укладений завіт між Богом і єврейським народом.
Христос після цієї притчі звертається до юдеїв, що слухали Його: як ви думаєте, що зробить хазяїн винограднику з цими слугами? Юдеї не здогадувалися про те, що ця притча була про них самих, про те, що замість того, щоб приносити плоди віри і благочестя, вони стали вважати себе власниками божественного завіту. У відповідь на репліку юдеїв, Спаситель каже: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, через його особливу форму, незручну для будівництва, саме цей камінь став наріжним каменем, основним, що несе все силове навантаження в конструкції арки. Під цим каменем Христос має на увазі самого Себе, Він знає, що Його виведуть за єрусалимські межі, уб’ють, але саме на цьому камені буде заснований новий Ізраїль – Церква Христова, до якої увійде не лише єврейський народ, але і всі народи світу.
Іноді на людину знаходить відчуття того, що вона насправді власник свого життя, що усе, що в ньому є їй належить за правом і вона, а не Бог тут хазяїн, і коли такий стан цілком опановує людину, можна зауважити, наскільки зло і агресивно вона реагуватиме на будь-які спроби розставити все на свої місця, показати, що Бог – хазяїн, а ти – не більше ніж працівник у Його винограднику.
Якщо всередині нас з’являється якесь роздратування, неприязнь, образа, коли хтось з боку намагається дещо обмежити нас у наших безмежних претензіях на це, здавалося б законне власництво, то ми повинні зупинитися і зрозуміти: ми пішли не тим шляхом і ми можемо опинитися в дуже трагічному положенні, коли наш виноградник, все те, що нас оточує, буде відданий іншим, тим, хто зможе приносити гідний плід.
Допоможи ж нам, Господи, пам’ятати, що не ми центр всесвіту, а Ти – наш хазяїн, а ми лише працівники Твого винограднику.
Автор: протоієрей Павло Великанов
Усе по темі: 13 неділя після П’ятидесятниці