Сьогоднішня притча містить у собі багато матеріалу для роздумів.

Зображує нам Христос доброго чоловіка – господаря, який наймає до своєї господарки робітників-виноградарів. Все гарно заздалегідь приготувавши, відходить господар до своїх справ, залишаючи при праці виноградарів.

Кого мав на увазі Христос, коли розповідав цю притчу? Найперше, добрий господар – це Отець Небесний. Він сотворив світ, неначе виноградник. Він обвів його огорожею, даючи природі Свої закони. Поставив у центрі свого винограднику-всесвіту Башту – святу Церкву. А в тій Башті утворив джерело, щоб неначе те чавило у притчі, зливало сік Благодаті на людей. Врешті, все гарно приготувавши, віддав людям, щоб вони неначе виноградарі, живучи і працюючи у тому світі, користали належно із його благ. І не тільки користали, але і приносили належний плід.

І подібно, як у притчі, посилає до людей Отець Небесний і слуг Своїх. У Старому Завіті це були пророки, які постійно нагадували людям, що Господь потребує чистих і гарних плодів їхнього життя. А коли тверде серцем людство не послухало пророків, Отець Небесний прислав Свого Єдинородного Сина Ісуса Христа, щоб мали до Нього пошану і слухали Його науки. І навіть, коли Сина Його не послухали, не закінчилося Батьківське Боже милосердя: Він посилає інших слуг – послідовників Христових – єпископів, священиків, які і сьогодні пригадують народові Божому про ті плоди, яких зажадає від нього Господь, коли прийде судити.

Читаючи і досліджуючи біблійну історію, переконуємось у тому, що притча про господаря і виноградарів повністю збулась і збувається сьогодні. Вбивали виноградарі слуг – вбивав і народ пророків. Прислав Отець Сина і Його розіп’яли на Хресті. Збувається також ця притча і сьогодні, але в дещо відмінний спосіб. Так чому ж вбили виноградарі Сина, який був правдивим спадкоємцем? Щоб заволодіти виноградником: “Наостанок – говориться у притчі – послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого. Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець, ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його” (Мф. 21:37,38).

Отже, злі, підступні виноградарі цілком забули про те, що існує господар, який є паном винограднику, і, вбивши сина, не тільки не заволодіють виноградником, але отримають страшну кару: господар “злочинців цих покарає“.

Єдиною метою диявола є завоювати і підкорити собі світ – заволодіти виноградником Небесного Отця. І протягом віків диявол шукає собі слуг з-поміж виноградарів, тобто людей, що живуть і трудяться на землі – Божому винограднику.

Вже від початку світу, щоб забрати з душі людської правдивого Бога, диявол підставляє божків. А замість правдивої віри різні помилкові філософські ідеї: спочатку ідолів, потім явища природи і т. д. А коли Син Божий прийшов, щоб просвітити Своєю наукою людство, вивести його з диявольського ідолопоклонства, задумав диявол і Його знищити, бо Він – Спадкоємець Неба. Так, руками фарисеїв видає Його на смерть. Але і тут терпить поразку, бо Христос Воскрес, а воскреснувши заснував Церкву, в якій перебуватиме до кінця світу.

“Ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його“. Вбити Сина господаря винограднику, щоб заволодіти спадщиною. Вбити Сина Божого, щоб заволодіти світом і перетворити його в хаос, у пекло.

А як же ж Його вбити, коли Його розп’ято, а Він воскрес? Як же ж Його вбити, коли Він у Церкві, а Церква – це мільйони людей. А в кожній людській душі живе Христос через Святе Причастя Тіла і Крові Господньої. І постановив диявол вбити того Христа-Спадкоємця в душах людських! Оце є основний напрямок сьогоднішнього модерного сатанізму.

Диявол добре знає, де є Христос між нами, тому і спрямовує всю свою силу саме туди. Щоб ізолювати людину від Бога, диявол старається всякими способами відтягнути її від Церкви, бо в Церкві є Христос. Скільки то фальшивої пропаганди йде звідусіль на Церкву Христову. Починається від самої, здається невинної, закінчуючи жорстокими переслідуваннями. Роботою диявола є виховування байдужості до Церкви. Скільки чути не раз поміж нами: “Головне жити добре, а до Церкви ходити не обов’язково”. А це для лінивого християнина вже початок сектантства. У своїй підступній роботі злий дух послуговується своїми слугами – злими людьми. Він заснував на землі і свої організації – філіали пекла. У першу чергу це сатанинські організації, які відкрито воюють проти Церкви. До них належить, так недавно добре для нас відомий комунізм. До них належать також інші, як приклад різні секти, а особливо Свідки Єгови.

Неважко прослідкувати тактику диявола через діяльність сект. Злі виноградарі хотіли несправедливо заволодіти виноградником. Свідки Єгови сподіваються заволодіти Царством Божим, вбивши Христа. Вони всіляко пропагують, що Христос не є Спадкоємцем Божого Царства, кажучи, що Він не є Богом. Вони не визнають Божого Царства – Святої Церкви, яку заснував Христос. Вони не визнають у людині безсмертної душі, яку Бог створив на Свій Образ і Подобу, та створив її для неба. І тим самим перекреслюють увесь Божий план спасіння.

Сам же ж Христос у святій Євангелії сказав: “Я є путь, і істина, і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене” (Ін. 14:6) “Усе Мені передано Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; і Отця ніхто не знає, тільки Син, і той, кому Син схоче відкрити” (Мф. 11:27).

Диявол не в змозі знищити Бога, старається принаймні обдурити людину, знайти собі союзника, який би сам нищив діло Боже на землі. Принаймні, як не може повністю заперечити існування Бога, то пропагує приниження для Його Сина Ісуса Христа та Його Церкви. Можна перелічувати до безконечності способи, якими ворог старається знівелювати спадкоємство Боже, спадкоємство Христове, спадкоємство Церкви і навіть спадкоємство наше. Бо ми, християни, є спадкоємцями Неба.

Вважаймо на себе, дорогі у Христі, бо диявол не спить. Не піддаваймося байдужості до Церкви Христової, бо потрапимо в секту. Не вірмо тим, хто Христа не має за Бога, бо то сектанти від диявола. Працюймо гідно у винограднику Божому, не стараючись підступно і нечесно здобути собі Царство Боже, не будьмо духовно лінивими. А як будемо добрими робітниками, то і наша нагорода буде доброю на Небі. Амінь.

Автор: о. Володимир Сайчук

Усе по темі: 13 неділя після П’ятидесятниці