Іоаннове хрещення покаяння являло собою обряд, який він звершував над тими, хто прийняв звістку про наближення Царства Небесного. Предтеча хрестив тих, хто приходив до нього з метою символічного змивання гріха з тіла після очищення душі через сповідь і благі справи. Хоча варто зазначити, що “слово “хрещення”, яке означає таїнство залучення до християнства, і “хрест” є однокорінними словами лише в ряді слов’янських мов. Грецькою “хрестити” – “баптізо”, буквально “занурювати”, оскільки хрещення здійснювалося зануренням у воду. Хрест (який був відомий і в дохристиянських культах) міг стати символом християнства лише у зв’язку з особливим сенсом розп’яття. Іменування Іоанна “Хрестителем” – результат калькування грецького Іоаннес Баптістес. Він хрестив людей, занурюючи їх у воду, не використовуючи символу і самого поняття хреста (зображення хреста як аксесуара Предтечі у відомій картині А. А. Іванова “Явлення Христа народу” – історична неточність)”, – стверджує доктор філософських наук А. М. Каримський[*].
Це хрещення мало паралелі і у звичайних правовірних юдеїв. Обмивання проводилося в спеціальному релігійному басейні – “мікві”. Подібні басейни для ритуального очищення влаштовувалися в кожному заможному будинку того часу. Особливо багато їх було в Єрусалимі. Сотні таких басейнів розкопані археологами. В аристократичному кварталі Єрусалиму “Верхньому місті” такі басейни – мікваот – знаходилися в кожному будинку.
В особливо важких випадках ритуальної нечистоти всі юдеї мали пройти очищення у річкових водах. Цей юдейський обряд називається “т’білá” (“твіл”), від цього слова утворено єврейське прізвище Іоанна – “hа-Мтабель” (“Хаматвіл”) – “здійснюючий ритуальне очищення водою”, яке було перекладене грецькими перекладачами Євангелій як “Хреститель”, а ім’я Йоханан стало Іоанном. Ессеї посилили вимоги до обряду, на відміну від ортодоксальних юдеїв, вважаючи, що необхідність ритуального очищення виникала не тільки від дотику до нечистого предмету чи тварини, але і від поганих вчинків. Тому якщо людина проходила обряд занурення у воду без покаяння, на їхню думку обряд ставав чистою формальністю і не приносив очищення; така концепція була помітним нововведенням. Цей обряд ритуального обмивання ессеї тлумачили не тільки як символ покаяння, але одночасно як обряд посвячення в члени своєї громади.
Іоаннове хрещення відрізнялося від очисного обмивання прозелітів тим, що відбувалося вже над юдеями, а від щоденних ритуальних обмивань ессеїв воно відрізнялося тим, що було одноразове і більше не повторювалося.
[*]Ця думка абсолютна слушна, але слід зазначити, що зображення Іоанна Предтечі в мистецтві з хрестом у руці, ставить собі за мету не відтворення історичної автентичності, адже про Іоаннову зовнішність нам взагалі мало що відомо, а з метою відрізнити його від інших біблійних персон і мистецьких образів.