Чому ми святкуємо Різдво Пресвятої Богородиці?

Я знаю одну сім’ю – у них троє рідних дітей і двоє прийомних. Якщо ви цього не знаєте заздалегідь, ви не зможете зрозуміти, хто рідний, а хто прийомний – вони усі кажуть «мама» з такою інтонацією, що всім відразу ясно, що вони всі тут рідні діти. І, звичайно, вони святкують день народження своєї мами.

Коли ми святкуємо дні народження, ми дякуємо за присутність цій людині в нашому житті, святкуємо те, що вона (чи він) серед нас, за одним столом з нами. Хороша сім’я чимось нагадує Церкву – і це не випадково, такий задум Бога і про Церкву, і про сім’ю. Писання багато разів говорить про те, що в Христі ми усиновлені Богові; що в нас є сім’я, що охоплює святих усіх часів і народів, сім’я, Голова якої – Бог.

Віра і таїнства вводять нас у якнайглибшу спорідненість з усіма, кого призвав Господь; ми стаємо членами сім’ї, біля витоків якої стоїть Вона – Мати Господа нашого Ісуса Христа. Тому християнин відчуває стосовно Богоматері почуття не лише благоговійного шанування, але і глибокої спорідненості.

Церква вірить, що святі (і, особливо, Богоматір) таємничо беруть участь у Божому задумі про наше спасіння – вони невпинно моляться за нас, пам’ятають про наші потреби, допомагають нам на нашому духовному шляху. Присутність Матері Божої в житті будь-якого православного християнина – хоча і невидима, але безперечна реальність.

Відомості про Різдво Марії ми знаходимо в Протоєвангелії Якова – тексті, який хоча і не увійшов до канону Священного Писання, сходить до досить раннього часу (близько 150 р. н. е.) і засвідчує, що шанування Марії існувало в Церкві із самого початку. Згідно з цим текстом, благочестиве подружжя Іоакима і Анни довгий час було бездітним, але після їх старанних молитов Анні явився ангел, який сповістив: «Господь вислухав молитву твою, ти зачнеш і народиш, і про потомство твоє говоритимуть у всьому світі». Після цього Анна зачала і народила Дівчинку, яку благочестиве подружжя присвятило Богові.

Але ми святкуємо День Народження Матері Господньої не лише для того, щоб ще раз виразити Їй нашу любов і благоговіння. Це свято нагадує нам про те, що в історії людства діє Бог, роблячи його історією спасіння. Довгі віки Господь вів Свій народ до цієї події, і усе, що здійснювалося в історії обраного народу – і в історії світу взагалі – його готувало. Усе, що було до цього – уся історія вірності і падінь, прозрінь і помилок, покаяння і прощення – набуло своєї вищої точки в народженні Тієї, яка свого часу скаже: «Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм» (Лк. 1:38).

Автор: Сергій Худієв

Усе по темі: Різдво Пресвятої Богородиці