Кожна подія, яка відбулася в історії спасіння чи записана у Євангелії має своє духовне значення і в наш час. Сьогодні Східна Церква згадує і урочисто вшановує Різдво Пресвятої Богородиці.

Святкуючи Різдво Божої Матері, ми вшановуємо початок Її земного життя, прославляємо Її без жодних її заслуг. Різдво Богородиці показує нам, що Бог вислуховує молитву людини, вшановує і винагороджує її старання ще перед тим, ніж вона попросить Бога, звернеться до Нього по допомогу. А це потверджує правду, що Бог не є байдужий до жодних потреб людини, Він перший виходить до неї, робить крок назустріч їй. Тому і ми, за прикладом Богородиці, звертаймося до Христа з непохитним духом надії і повного довір’я Його безмежній любові до нас, з твердим переконанням, що Він завжди готовий вислухати нас і допомогти.

Роздумуючи над життям Божої Матері, Отці Церкви бачили в Марії образ всього людського роду, образ гідності кожної людини. Вшанування Пресвятої Богородиці у День її народження вказує на те, що наша гідність залежить передусім від Бога, бо ми носимо в собі Його образ і подобу, а не від земних речей: зовнішнього вигляду, одягу, посади, життєвого становища, достатку чи грошей.

Сучасний зматеріалізований світ старається накинути людині переконання, що коли вона здобуде матеріальний достаток, то від цього зросте в неї почуття власної гідності і щастя. Тому частина людей будує свої стосунки з ближніми, керуючись матеріальними чинниками. Вони стараються створювати і підтримувати стосунки з тими, хто має якесь високе звання, становище чи посаду, вплив у суспільстві, матеріальний достаток, щоб пізніше мати з цього якусь особисту користь. А людей простого стану ігнорують, погорджують ними саме через те, що не бачать у стосунках з ними якоїсь користі для себе.

Хто оцінює гідність людини лише по зовнішніх матеріальних ознаках, той поводиться як земна людина. Хто оцінює іншу особу не по тому, що вона має, а ким вона є, по її дарах, духовних цінностях, той по-християнськи оцінює гідність людини. Бо особа може не мати руки, чи ноги, рухатися на візку, але мати світлий розум і серце повне любові, і це буде знаком високої її гідності, прикладом для інших.

Як правдиві християни, не переживаймо надмірно за свій зовнішній вигляд, достаток, чи про те, що думають чи кажуть про нас люди – тобто про тілесний спокій, а дбаймо про добро духовне, спокій душі, про те, щоб подобатися Богу, що Він про нас подумає, як Він оцінить моє життя у вічності. Стараймося любити Бога щирим серцем і пам’ятати про те, що на мене дивляться не тільки люди, а дивиться з любов’ю Бог, а Бог пошанує кожне наше добре старання і щедро за них нагородить. Амінь.

Автор: о. Михайло Чижович

Усе по темі: Різдво Пресвятої Богородиці