Наполеглива віра хананеянки

Христос і Хананеянка, Аннібале Карраччі

В Євангелії, яке читаємо під час Богослужіння у 17 неділю по Зісланні Святого Духа (Мф 15:21-28), не можна не помітити наполегливості жінки, яка наближається до Ісуса з проханням уздоровити її дочку. Вона жила в околицях Тиру та Сидону, тобто вона була кимсь, хто не жив вірою Ізраїлю та не належав до вибраного народу – і Ісус Христос підкреслює це, говорячи, що Він «посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого». Можна сказати, що з першого разу Господь відмовляє жінці і не прислуховується до її прохання, більше того, немов гордує нею, прирівнюючи її до собак! – що для євреїв було дуже образливо. Та жінка продовжує просити – і врешті її прохання задовольняється.

Ця жінка, яку ми навіть не знаємо по імені, є для нас прикладом людини, яка саме в Ісусі бачить заспокоєння своїх прагнень (особливо тих, які не може задовольнити ніхто з людей) – а поклін Ісусові виявляє, що вона бачить в Ісусові більше ніж простого проповідника. Ця «поганка» розуміє, що найбільше можна отримати перебуваючи при Ісусі, який є Кимсь особливим – і вона, навіть попри образу, не відходить від Спасителя, вона вірно перебуває при тому в що вірить (думаю, нерідко ми здатні дуже легко відмовитися від того, у що ми віруємо як тільки перед нами повстають різні труднощі – а образа нашої гідності, нехтування нами є одним з різновидів цих труднощів).

Бачачи таку вірність жінки, Ісус хвалить її віру (яку, до речі, видно не стільки в правильно сформульованих нею істинах віри, скільки у тому, що вона чинила – у перебуванні при Спасителі).

Тож за прикладом жінки із сьогоднішнього Євангелія, перебуваймо при Ісусі, Який є живим Господом, що неустанно благословляє світ Своїм спасінням, і стараймося до останнього бути вірними тому в що, точніше, в КОГО ми віруємо.

За матеріалами сайту www.ukr-parafia-roma.it

Усе по темі: 17 неділя після П’ятидесятниці