Покривати всі недоліки і слабкості

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Пригадаємо відому древню історію.

Нарешті ковчег, що носився вітрами по безбережному океану Всесвітнього потопу, пристав до першого клаптику суші, що показався з-під води. З нього вийшли праведний Ной і три його сини – Сим, Хам і Яфет. Кожен вибрав собі рід трудових занять. Прабатько Ной зайнявся землеробством, вирощував виноград, частина якого йшла на приготування вина. Під час спекотливого дня, відпочиваючи у своєму наметі в саду, він випив солодкого вина, сп’янів, і заснув оголеним у наметі своєму. Один з його синів Хам, який проходив повз, побачив у наметі сплячого голого батька, посміявся над ним і пішов поділитися, як йому здалося, веселою новиною з братами. Сим і Яфет, почувши непристойну веселість брата, «взяли одяг і, поклавши його на плечі свої, пішли задом і покрили наготу батька свого; обличчя їхні були повернені назад, і вони не бачили наготи батька свого. Ной витверезів від вина свого і довідався, що вчинив над ним менший син його, і сказав: проклятий Ханаан; раб рабів буде він у братів своїх» (Бут. 9:20-25).

Для чого ми пригадали, як нам здається, не до часу і не до місця цю історію? Дорогі мої, сьогодні ми, як завжди, з любов’ю вшановуємо Пресвяту Пречисту Мати Божу, а по благодаті і нашу Небесну Мати, яка усиновила нас біля Хреста Свого Божественного Сина, Який вмирав за нас. З року в рік ми чуємо історію свята Покрову Пресвятої Богородиці і радіємо за жителів древнього Константинополя, які були в храмі і трепетно молилися своїй Небесній Покровительці, щоб врятувала Вона їхнє місто від розорення ворожими силами, а їх самих від лютої смерті.

Сьогодні наше місто, в якому благоволив Господь нам проживати, за милістю Божою, не оточене зовнішніми ворожими силами. Але ми бачимо своїми духовними очима, якими темними і страшними силами оточене не лише наше місто, але кожна сім’я, кожен із нас. Які диявольські смертоносні мережі розставлені на наших життєвих шляхах! Хто допоможе нам врятуватися від цих ворожих мереж, як не наша Небесна Заступниця, Мати роду християнського.

Життя зараз нестерпно важке. Та воно легким ніколи і не було. Але зараз воно особливо складне, заплутане і багато в чому зовсім загубило і моральність, і вченість, і чемність, і тим більше духовність. Ми з жахом спостерігаємо як сучасна людина задихається в теперішній бездуховній атмосфері, і в цій безвиході їй здається, що вона зовсім покинута і безпорадна. Десь усередині, усім своїм серцем і душею вона відчуває, що на неї чекає неминуча духовна загибель, і сплутана багатьма життєвими мережами, продовжує залишатися у своєму плачевному стані.

А поміч поруч – це рятівна сила Христових страждань та заступництво Пресвятої Богородиці. Ми часто просимо Її заступництва, а як часто поступаємо самі зі своїми ближніми? Немає для нас цікавіших бесід і розмов, як засудження ближнього. Прагнемо не лише засудити, а зірвати з людини моральний одяг, що покриває її честь, виставити на осуд її наготу, показуючи тим самим нібито свою обізнаність, а заразом оголяємо себе, показуємо всім свою пихатість, своє піднесення над оточенням, непомітно падаючи в страшний хамський гріх засудження.

Дорогі мої, якщо за нами таке спостерігається, а воно майже у всіх нас є, залишимо це згубне для нас заняття. Пам’ятатимемо, що сказав прабатько Ной своєму сину Хаму: “Проклятий Ханаан; раб рабів буде він у братів своїх“. Чуєте, дорогі, на кого падає прокляття від гріха засудження і яка буде подальша його доля і не лише його? Раб рабів він буде у братів своїх. Про Хама, який згрішив, вже і мови немає, він – нікчемність, він духовно вбив себе. Прокляття від гріха падає вже на дітей Хамових, на Ханаана, сина Хама, тобто на нащадків того, хто згрішив.

Книга Буття відмічає, що Ісаак заборонив своєму синові Якову брати собі дружину з проклятого племені: “І покликав Ісаак Якова і благословив його, і заповідав йому і сказав: не бери собі дружини з дочок ханаанських” (Бут. 28:1). Чому? Щоб гріх засудження і його наслідки не чинили своєї згубної дії на нащадків Якова, на нащадків духовного, богобоязливого племені. Ось який ворог і яка біда сьогодні оточує кожного з нас.

Як бути, що нам робити? Те саме, що робили жителі Константинополя у Влахернському храмі. Частіше відвідувати храм Божий, старанніше благати Мати Божу про себе і близьких наших. І будемо впевнені, вона, Милостива Заступниця наша, не залишить нас у наших проханнях.

Можна уявити, дорогі мої, як молилися жителі Константинополя, заглядаючи в завтрашній свій день, звідки вже віяло диханням смерті. Усе земне забуте, попереду – двері у вічність і мученицька, насильницька смерть. Молитва до Божої Матері тепер для них була останньою і єдиною надією.

Глибина покаяння, туга про гріхи, що спричинили лихо, яке сталося, були такими великими, що Цариця Небесна Сама поспішила з’явитися до тих, хто молився і утішити їх. Її святий омофор стає Покровом від прийдешньої на них біди.

Маючи перед собою такий приклад, зберемо, дорогі мої, по крихтах духовні сили, що залишилися в нас, один до одного любов, і звернемося до Божої Матері в щирій молитві не лише за себе та своїх близьких, але і за Україну, за весь світ, як і Вона, Всемилостива, молилася за всіх і за все.

Будемо ж, дорогі мої, скільки є наших сил, уникати гріха засудження, прощати і покривати всі недоліки і слабкості навколишніх людей, і тоді у відвазі і надії на Її допомогу, звернемося до Заступниці нашої, Пречистої Діви Марії: “Радуйся, Радосте наша, покрий нас від всякого зла чесним Твоїм омофором “. Амінь.

Автор: протоієрей Сергій Гулько

Усе по темі: Покрова Пресвятої Богородиці