Це свято стало серцевиною саме сприйняття Марії як Матері, якою біля хреста було усиновлено все людство, яка як Мати приймає в серце своє всі наші прикрості, усі страждання, увесь нестримний біль нашого земного існування. “Тобі Самій душу пройме меч, – щоб відкрилися помисли багатьох сердець” (Лк. 2:35).

Ці слова праведного старця Симеона, сказані Їй у день, коли Вона принесла Немовля в Храм, щоб присвятити Його Богові, глибоко проникли в душу віруючих. Мати Ісуса Христа, яка прийняла весь страшний біль співчуття і жалості, коли Вона стояла біля хреста Сина, – стала як би даром нам, людям, даром материнської любові, материнської жалості, материнського співчуття.

Віками відчували, духовним поглядом бачили люди цей світлий покров над світом і раділи йому і в ньому знаходили допомогу і втіху.

Протопресвітер Олександр Шмеман

* * *

Традиційний жест Оранти [від лат. Orans – та, що молиться; традиційне зображення Божої Матері із піднесеними в молитві руками; цей образ входить і в композицію ікони Покрова – Омофор Божої Матері лежить на Її руках – ред.], сходить до ранньохристиянського мистецтва, – підняті до рівня голови руки – є жестом молитви.

Щоб зрозуміти справжній сенс жесту Оранти, варто пригадати відоме місце в Біблії, де описується саме такий жест. Згідно з оповіданням Книги Вихід, під час запеклої битви ізраїльтян з амаликитянами Мойсей підняв руки в молитві за свій народ – і до тих пір, поки він наполегливим зусиллям утримував руки піднесеними, перемагали ізраїльтяни, а коли руки Мойсея мимоволі опускалися, долали вороги.

Участь Мойсея в битві навіть за чисто фізичною складністю не поступиться праці кожного воїна.

У світлі цього епізоду, що був популярний у середні віки і став старозавітним прообразом пози Оранти, стає зрозумілим, якого роду молитва зображена в знаменитій київській мозаїці. Ця молитва – вкрай важка духовна боротьба “за друзів своїх”, “предстояння” перед лицем Божим, напруга чудесної сили, від якої повинні розточитися видимі і невидимі, тілесні і безтілесні вороги міста і народу.

Оранта, яка цілу вічність не опускає своїх піднесених рук, дійсно є заступницею для людей, які звертаються за допомогою до Неї. Вона самовіддано переймає на себе важку працю заступництва за них, як Мойсей переймав на себе тягар свого народу.

Сергій Аверінцев

Усе по темі: Покрова Пресвятої Богородиці