Бути милосердними

Що ж означає бути милосердними, як Отець наш милосердний? Що означає це «як»? Якщо Ісус так вимагає, то, звичайно, можливо це виконати, адже кожна людська істота, незалежно від віку, труднощів, талантів, сотворена «на образ» Отця. Отож, нам притаманне милосердя, до певної міри воно схоже на Боже милосердя. Але, будучи сотвореними на Його образ, мусимо погодитися бути «Його подобою». І тут виникає запитання: як?

Ми отримаємо певне прояснення, як тільки визнаємо, що не вміємо самі по собі бути милосердними, як наш Отець. Насправді, яким є Його милосердя? Вийдімо за межі наших несвідомих образів Бога, які змінюються залежно від нашого настрою, облишмо благодійний романтизм, що криється за словом «милосердя». Боже милосердя пізнається у тиші віри. Отець виявляє нам, наскільки Він милосердний, коли ми споглядаємо Ісуса.

Співчуваючи, ми певним способом «відчуваємо» страждання іншої людини (за умови, що вона не зранила нас!), але ми не можемо замість неї зносити її страждання. Відмінність Ісуса від нас, яка виявляє нам любов Отця, полягає в тому, що Він не просто знає наші страждання і наші рани, Він знає їх «зсередини»: вони є Його стражданнями і Його ранами. Його милосердя полягає у співстражданні з нами. Адже Він єдиний любить усіх нас настільки, що бере на Себе нашу смерть. Ісус несе на Собі гріхи навіть найбільших злочинців, так само, як і наші. І хоча наші гріхи завдають Йому ран, Він не перестає любити нас. Тому, коли Ісус каже нам: «Любіть ворогів ваших», це не просто гарні слова, адже Він виявляє це милосердя на хресті.

Бути милосердним до всіх людей, як наш Отець милосердний, означає плекати ті самі «почування, як і в Христі Ісусі» (Флп. 2:5). Споглядаючи Його на хресті, просімо в тиші нашого серця, щоб ми прониклися Його любов’ю, Його любов’ю до нас і до всіх людей. Те, що неможливе для нас, стає можливим з Ним і в Ньому. Такий перехід від образу Божого до Його подоби є дією Святого Духа.

Єднаючись із Сином, ми все віддамо Отцеві – себе зокрема, цілий світ з його скорботами, щоб Святий Дух перемінив наше приношення на Тіло і Кров Христа. Переживаймо впродовж цілого дня те, що ми переживаємо впродовж Божественної літургії. Тоді подібність до Отця набуватимемо зсередини. Дух Отця поєднає нас з Ісусом і преобразить нас. Після цього ми зможемо випромінювати хоч трохи справжньої радості – радості від Божого милосердя, яке спасає світ. Амінь.

Автор: Жан Корбон

Усе по темі: 19 неділя після П’ятидесятниці