Коли більше немає надії

Як же сталося воскресіння сина Наїнської вдови? – Спаситель торкається мар, процесія зупиняється, люди розуміють, що відбувається щось надзвичайне, бо жоден, юдей, який шанує себе, не захотів би торкнутися мар з небіжчиком, щоб не осквернитися, і тут Спаситель каже юнакові владним голосом: «Встань!»

Не було в історії Старого Завіту подібних ситуацій, щоб людина своєю владою, своїм словом воскрешала померлих. Юнак піднімається і починає говорити. Як оповідає далі євангеліст, великий страх обійняв усіх, усі славили Бога і дякували за те, що повстав великий пророк.

Який висновок ми повинні зробити із сьогоднішнього євангельського читання? Висновок дуже простий – Господь особливо близький до нас не тоді, коли нам комфортно, не тоді, коли в нашому житті, загалом, немає гострої нужди в Його активній участі. А саме тоді, коли, здавалося б, відбувається непоправне, коли людина у своїй життєвій історії потрапляє в безвихідь і розуміє, що виходу, загалом, не може бути в принципі.

І в цей момент, коли душа відкривається і стає здатною прийняти дію Божу, у цей самий момент приходить Господь, змінює ситуацію таким чином, що нам іноді важко це уявити.

Великі святі дякували Богові, коли до них приходили скорбота і напасті. Вони бачили в цих, здавалося б, непотрібних і зайвих проблемах велику милість і відвідування Боже. Вони розуміли, що тим самим Бог відповідає на їх прохання про зміцнення віри, про посилення молитви.

Хочеться кожному з нас побажати, щоб у будь-якій украй гострій і важкій ситуації, ми згадували наїнську вдову, людину, яка, здавалося б, колись втратила найголовнішу надію свого життя, але втративши, не лише знову набула її, але і отримала безцінний дар віри в Христа.

Автор: протоієрей Павло Великанов

Усе по темі: 20 неділя після П’ятидесятниці