Воскресіння єдиного сина вдови з Наїну

Воскресіння сина наїнської вдови, Вільям Гол

Історія воскресіння сина вдови з Наїну, зображує зростання динаміки діяльності чудотворної сили Ісуса в часі Його служіння в Галилеї (Лк. 4:14 – 9:50) – одразу після зцілення слуги сотника з Капернауму (Лк. 7:1-10), зцілення «посилено» аж до воскресіння. Ця подія також наближує відповідь Ісуса на запитання Івана Хрестителя: «Чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати?». «І сказав їм Ісус у відповідь: підіть, розкажіть Іоанові, що ви бачили і чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, убогі благовістять. І блаженний той, хто не спокуситься через Мене!» (Лк. 7:20,22,23). Таким чином головним завданням цієї історії в розповіді Луки – є ще раз підкреслити, що Ісус, подібно як і великі пророки перед Ним, є надзвичайно сильний у слові та ділі.

На задньому плані ця історія також прив’язує до подібної діяльності Іллі та Єлисея в Старому Завіті (1Царів 17:10–24; 2Царів 4:18–37) та відгомону цієї діяльності, як і значення цих осіб для Євангелії від Луки: «дух та сила Іллі» ідуть перед Іваном Хрестителем (Лк. 1:17), й він названий «пророком Всевишнього» (Лк. 1:76). У Своїй інавгураційній проповіді в Назареті, сам Ісус згадує діяльність Іллі та Єлисея, та посилається при цьому на служіння Іллі для однієї вдови в Сарепті Сидонській (Лк. 4:26).

Є принаймні чотири дуже характерні елементи, які сильно привертають увагу при читанні цієї розповіді:

  1. хлопець був «єдиним сином у матері»; значущість цієї трагедії Лука підсилює ще двома згадками в інших текстах – в розповіді про воскресіння єдиної дочки Іаїра (Лк. 8:42) та зціленні епілептика, який також був єдиним сином (Лк. 9:38);
  2. Лука відзначає надзвичайне співчуття Ісуса до вдови: «побачивши її Господь зглянувся/змилосердився над нею». Слово σπλαγχνιζομαι – splagchnizomai, у своєму Євангелії Лука вживає ще тільки два рази: у притчах про Милосердного самарянина (10:33) та Блудного сина (15:20). У грецькій мові воно означає найвищий ступінь солідарності та співпережиття;
  3. в той час коли Ілля взивав до Бога й тричі розпростерся над дитиною, Ісус воскрешає юнака єдиним наказом: «Юначе, тобі кажу, встань!» (7:14) – таким чином Лука підкреслює силу слова Ісуса;
  4. перша частина реакції натовпу, який став свідком цього чуда, з одного боку підкреслює визнання в Ісусі великого пророка – «Великий пророк постав між нами» (в. 16а), а з іншого – є не достатньою, оскільки Ісус є більшим ніж будь-хто з пророків (Лк. 9:18-20); друга частина реакції вказує на надзвичайну подію – «Бог відвідав народ Свій» (в. 16б), та водночас відлунює до слів Захарії – батька Івана Хрестителя: «Благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому З ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід з неба» (Лк. 1:68; 78).

Підсумовуючи цю надзвичайну подію, Лука стверджує: «Така чутка про Нього розійшлася по всій Юдеї і по всьому тому краю» (7:17). Історія життя багатьох наших сучасників часто переповнена трагедіями, про які йде мова в сьогоднішній Євангелії. Дуже багато людей потребують почути цю розповідь та її значення для нашого життя сьогодні. Наскільки промовистими є слова та вчинки Ісуса для мене особисто? Наскільки я є готовий проголошувати та свідчити про надзвичайні діла Божі, – як ті, які сталися в Палестині дві тисячі років тому, – так і ті, які мали місце в моїй власній життєвій історії, чи історії моїх близьких та сучасників?

Автор: о. Юрій Щурко (з циклу: “Розважання над Словом Божим“)

Усе по темі: 20 неділя після П’ятидесятниці