Роздуми над словами сьогоднішнього Євангелія хочу розпочати зі слів апостола Павла, призначених на цю неділю. У Посланні до Галатів Павло пише: „Людина виправдовується не ділами закону, а тільки вірою в Ісуса Христа” (2:16). Повчаючи поган своїм листом, апостол хоче пояснити, що спасіння людини є плодом не лише її людських старань чи заслуг. Спасіння, це дар Божий, який людина може отримати від Бога, а його отримання запевнює нам міцна віра і щира любов до Бога, але віра не лише, як релігійне переконання, а як живий зв’язок з Богом. Хто вірить у всемогутність Бога, любов і воскресіння Христа, той єднається зі Спасителем завдяки любові. А спасає нас властиво Христос мірою нашої віри у Його доброту і милосердя. Віра і любов єднають нас з Христом, і завдяки цій єдності Він визволяє нас з неволі терпінь, гріха і переносить нас до вічності. „Ми віруємо, що Ісус помер і воскрес, то й померлих в Ісусі Бог приведе з Hим” (1Сол. 4:14).

Віру і любов Христос засіває в наші серця словами Своєї науки. Саме слово Боже, як навчає святий Павло, зроджує віру в Бога у серці людини: „Віра від слухання, а слухання від слова Божого” (Рим. 10:17). Слово Боже – це голос Бога до людини, голос пропозицій, поради, підтримки, запрошення до побудови зв’язку любові і довіри. Словом Своєї науки Ісус спочатку приготовляє нас – наш духовний стан, дух віри, будує відносини любові, а тоді дає певні дари і завдання.

Для побудови міцного зв’язку людини з Богом Христос приносить найперше правду про Себе і про людину, створює контакт з нею, щоб потім виник міцний зв’язок любові і довіри Христа і людини.

Бог у різний спосіб промовляє до нас і відповідає на наші потреби. Хто справді шукає Бога, той почує Його голос, незалежно від того, як він звучить. Господь промовляє до нас нашою людською мовою зі сторінок Святого Письма, у релігійній книжці, словами священика, вчителів, чи через сумління.

Зерном, яке засіває сіяч у сьогоднішній притчі, є не тільки Слово Боже, але і кожне слово людини, тому що містить у собі якусь думку, почуття чи бажання. У людське серце засіваються слова подяки, похвали, підтримки, поради, зауваження, розради в смутку. Разом з ними туди може потрапити також і недобре зерно критики, гострого слова, образи. Тому всі наші слова, промови і розмови повинні мати для нас і для всіх людей навколо нас глибоке значення.

Не раз ми говоримо багато слів, не даючи собі звітності з цього. Думаємо, що слова, сказані нами, нічого не означають. Але це далеко не так. Людське слово, це не порожній звук, але живе зерно, що має властивість принести відповідний врожай, користь або шкоду, і то не лише нам самим, але й іншим, в залежності від того, з ким ми спілкуємось, як ми послуговуємося словом, з яким духом і метою вимовляємо кожне слово. „Ніяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки добре для навчання у вірі, щоб воно давало благодать тим, що слухають” (Еф. 4:29), – нагадує апостол Павло.

Отже, наше слово, це не порожній звук, але живе зерно, яке у свій час приносить свої плоди, корисні чи шкідливі, як для нас, так і для інших. Тож стараймося, щоб з наших уст ніколи не виходили скверні слова, порожні і легковажні, що приносять кривду величі Божій і погубу душам нашим.

Боже і людське слово поширюється з допомогою нашої мови. Людська мова, це спосіб спілкування, контакту людини з людиною і з Богом. Мова, це не просто набір слів, чи звуків, які передають думки, чи почуття. Мова, це Божий дар, що відкриває скарби нашого духу. Мова не звуки, а спосіб обміну духовними дарами, коли ми відкриваємо дари своєї душі іншій особі. Дуже важливо є дбати про чистоту рідної мови, як Божого дару, не засмічувати її чужими словами. Тому любімо рідну мову, а нею любімо Бога і прославляймо Його.

Люди є задоволені Богом, коли в житті все добре, а коли приходять труднощі, терпіння, у їх серці виникає незадоволення, нарікання: де Бог є, чому не захищає, не допомагає. За цей рік і за все своє життя ми почули багато різних наук, порад Христа, як збудувати добре життя. Слухаючи притчу про сіяча, запитаймо себе, скільки таких Божих порад я прийняв і реально застосував у своєму житті. На скільки я тим самим дозволив Богові зробити кращим моє життя. Амінь.

Автор: о. Михайло Чижович

Усе по темі: 21 неділя після П’ятидесятниці