Притча неймовірної глибини та сили. Бог виступає під виглядом простого селянина-сіяча… Врешті, Він будучи предвічним Словом Отця смиренно уподібнює Себе до малого зерняти, яке сіється в ріллю наших сердець і вмирає щоб принести плід…

«Ідоли язичників – срібло й золото, творіння рук людських. Мають уста і не говорять, мають очі і не бачать, мають вуха і не чують, і нема дихання в устах їх» (Пс. 134:15-17). Ця насмішка над “безголосими ідолами” (пор. 1Кор 12:2) підкреслює одну з найхарактерніших рис Живого Бога в Біблії: Він говорить до людей.

В Св. Письмі ми не знайдемо прямого Слова Божого – Бог звертається до Свого народу через людей і людською мовою. Біблія – записане слово Бога. Хоч це слово записане людською мовою, проте воно є натхнене Святим Духом (в грецькій мові НЗ слово θεόπνευστος/ teopnevstos буквально означає «видихнуте» Св. Духом): «Усе Писання богодухновенне і корисне для навчання, для викривання, для виправляння, для наставляння в праведності; нехай буде досконала Божа людина, до всякого доброго діла готова» (2Тим. 3:16,17). «Ніколи не було пророцтва з людської волі, а промовляли його святі Божі люди, натхнені Духом Святим» (2Пет. 1:21).

Автор Послання до Євреїв дуже сильно окреслює природу цього Слова: «Слово Боже живе і дійове, та гостріше від усякого меча двосічного: воно проникає до розділення душі й духу, суглобів і мізків, і судить помисли й наміри сердечні. І немає створіння, схованого від Нього, але все оголене і відкрите перед очима Його: Йому дамо звіт» (Євр 4:12,13). В єврейській мові іменник «слово» має дуже глибоке і символічне значення: דָּבָר (dabar) можна одночасно перекласти на нашу мову і як слово і як дію-вчинок. Бог творить світ Своїм Словом (Словом Господнім сотворено небеса, і духом уст Його – вся сила їх (Пс 32:6)), Він підтримує цей світ Своїм Словом (будучи сяєвом слави і образом іпостасі Його і тримаючи все словом сили Своєї, здійснивши Собою очищення гріхів наших, сів праворуч престолу величі на висоті (Євр. 1:3)), Він врешті судитиме в кінці часів світ Своїм Словом (Хто від Мене відмовляється і не приймає слів Моїх, має собі суддю: слово, яке Я сказав, – воно судитиме його в останній день.(Ін. 12:48)). В 2Пет. 3:5-7 все це висловлене одним реченням: «Земля створена була Словом Божим з води і водою; тому і тодішній світ загинув, затоплений водою. А нинішні небеса і земля, які утримуються тим же словом, зберігаються для вогню на день суду і погибелі нечестивих людей».

Коли беремо до рук Біблію щоб читати, чи слухаємо її в Церкві, дуже важливо уникати поверховості в її сприйнятті. Кожне слово в Біблії має завжди як мінімум три рівні:

• інформація
• експресія
• заклик/виклик

Тобто, Бог не тільки про щось нас інформує (інформація), але й виявляє нам правду про Самого Себе у відношенні до нас, чи правду про те, ким ми є для Нього (експресія) й відтак запрошує нас до діалогу чи відповіді, – сподівається від нас реакції на це слово (виклик). Дуже гарно про це говорить пророк Ісая: «Як дощ і сніг сходить з неба і туди не повертається, але напуває землю і робить її здатною родити і вирощувати, щоб вона давала насіння тому, хто сіє, і хліб тому, хто їсть, – так і слово Моє, яке виходить з уст Моїх, – воно не повертається до Мене марним, але виконує те, що Мені угодно, і звершує те, для чого Я послав його» (55:10,11).

Як ми відповідаємо на дар та запрошення Божого Слова? Наскільки усвідомлюємо Його унікальність, силу та глибину? Яке місце займає Слово Боже в нашому особистому, родинному, парафіяльному та суспільному житті?

Автор: о. Юрій Щурко (з циклу: “Розважання над Словом Божим“)

Усе по темі: 21 неділя після П’ятидесятниці