“Не має особливої потреби представляти Лазаря – він наш сусід: таких як він можна побачити в підземці, в підвалі будинку, біля входу до магазину, під мостами, біля смітників чи просто в арці чи під’їзді будинку, коли він накриваючись лахміттям вмощується й розстелює своє паперове ліжко просто на голий бетон. Такі місця ми проходимо досить швидко і не завжди чуємо, що промовляє наше сумління”. Можливо, як пише Н. Т. Райт у коментарі до цієї притчі, ми тоді чуємо інші голоси: “Він сам винуватий. Є служби, які готові йому допомогти. Він повинен піти й знайти собі роботу. Якщо ми дамо йому грошей, він їх все одно проп’є. Краще триматися від нього подалі – хто знає, що йому прийде до голови…”.
Коли таких людей проганяє поліція чи їх просто немає поруч з нашим домом, нам якось легше жити. Проте притча в Луки є дуже виразна та легка до зрозуміння й делікатно пригадує нам те, що досить промовисто Ісус говорив «побожним» людям свого часу – біля нас є хворі, каліки, вбогі, заблукані грішники та безліч інших категорій людей, котрим через нас Господь хоче подарувати любов, надію та віру… “Порядні” люди часів Христа закидали Йому надмірну увагу до грішників, упосліджених, затаврованих, убогих, невчених. За свідченням Луки крім убогих Марії та Йосифа, стареньких Симеона й Анни, а також убогих пастушків, – жоден з мудрих та вчених у Писанні відразу не прийняв незбагненний план Бога. Саме “інтелігентам” свого часу Ісус розказував притчі про загублену вівцю, загублену драхму, милосердного батька та двох його блудних синів (де старший не відходив фізично, але в серці був дуже далеко від свого батька).
Цікаво, що убогий чоловік названий на ім’я – Лазар (з єврейської дослівно означає “Бог допоможе” – й не мовби вказує на остаточну перспективу людини), в той же ж час багач залишається безіменним. Пам’ятати чи фіксувати чиєсь ім’я на стародавньому Сході означало повагу, тоді як приховати чи не називати ім’я, означало знеславити, або ж виказати негативне ставлення.
Лука відзначає, що Лазар «бажав насититися…» (в. 21) крихтами зі столу багатія. Подібний вислів Євангеліст вживає коли описує жалюгідний стан блудного сина в Лк. 15:16. Замість того, щоб бодай отримати їжу собак (крихти зі столу), його текучі рани, стали їжею для собак (пси приходили й лизали рани його).
Коли багач помер то його похоронили (Помер же і багатий, і поховали його – в. 22). Ця деталь не згадується однак у відношенні до Лазаря. Він був настільки бідний, що навіть не мав похорону – й просто «віднесений був ангелами на лоно Авраамове».
Земне життя Лазаря повне разючого болю та жахливої убогості. Біль багатія вперше згадується щойно в потойбічному світі, саме в такий момент аж тут він зауважив Лазаря: «І в пеклі, будучи в муках, він підняв очі свої, побачив здалеку Авраама і Лазаря на лоні його» (в. 23). Багатій каже, що «я мучусь у полум’ї цьому» (в. 24). Цікаво, що в Біблії вогонь є символом Божественного гніву (Вже й сокира при корені дерева лежить: всяке дерево, що не приносить доброго плоду, зрубується і вкидається у вогонь. – Лк. 3:9).
Багатій переживає, що його участь спіткає і його родину й тому просить, щоб Авраам послав Лазаря з попередженням, оскільки їх серце настільки затверділо, що попередження Писання (Мойсея і пророків) вони вже не слухають. Однак Авраам з прикрістю констатує, що родичі багатія є настільки черстві та безсердечні, що їх уже ніщо не спонукає до покаяння – навіть воскресіння когось із мертвих (вв. 27-31)…
Ісус хоче щоб воля Отця була як на небі, так і на землі. Це по суті і є основною вимогою для встановлення Божого царства, котре за словами Св. Павла: “Не їжа і питво, але праведність, і мир, і радість у Святому Духові” (Рим. 14:17). Праведність – правильні стосунки з Богом та ближніми. Праведність творить שָׁלוֹם (salom) – цей термін з єврейської можна перекласти на українську як щастя, спасіння, свобода, невимушеність, мир. Мир – не відсутність війни, але позитивне поняття з власним змістом. Акадське salāmū найбільш близьке за значенням до кореня, який властивий для багатьох семітських мов і означає “бути здоровим, сильним, міцним, цілісним, довершеним, досконалим”. Внаслідок цього ми відчуваємо радість від нового життя, джерелом якого є Святий Дух.
Праведності, миру та радості неможливо осягнути, якщо ми не є відкриті на Христову благодать, яка може зростати в нас тоді, коли наше серце подібно до Ісусового, буде відкрите на співстраждання та милосердя до потребуючих. Потрібно бути вправним хитруном, щоб не розуміти, що якщо ми не є на місці Лазаря то, навіть коли цього не усвідомлюємо, певною мірою претендуємо на місце багача… Ісус закликає нас до того щоб бачити сучасних Лазарів та адекватно реагувати на їх страждання без холоднокровних пояснень для себе, що ми маємо інші завдання та що всім не допоможемо. Окремі кола християн дуже полюбляють Євангеліє успіху (т. зв. Prosperіty Gospel, котре наголошує, що фінансове благополуччя є Божою волею для християн; в такій парадигмі мислення немає місця для убогих людей)…
Через цю притчу Бог пропонує Свій план до успіху кожного з нас. Багато з поміж нас вибирають «важке» служіння серед сильних світу цього з пафосними коментарями говорячи про хрест, який нам випав, однак мало хто поміж з нас відважується на геройство справжнього служіння убогим… Ми любимо говорити про велич служіння матері Терези… самі ж боїмося зупинитися біля бездомних чи просто прийти скажімо й побути трохи з кимсь, хто лікується в психіатричній лікарні.
Ця простенька притча, яка дає можливість очищення від ілюзій та отрути егоїзму, спонукає нас застосовувати ті принципи, які знаємо з Писання в нашому щоденному житті, щоб могти чимраз більше відкривати для себе силу Воскреслого із мертвих, яка діє у всіх віруючих (пор. 1Сол. 2:13).
Автор: о. Юрій Щурко (з циклу: “Розважання над Словом Божим“)
Усе по темі: 22 неділя після П’ятидесятниці