Слова Євангелії цієї неділі навчають нас, що духовне життя християнина – це життя вірою. Жити вірою – це не лише мертво, бездушно виконувати християнські обов’язки, дотримуватись традицій і релігійних звичаїв, а це передусім особистий зв’язок любові людини з Богом. Жінка, хвора на кровотечу, силою своєї віри діткнулася не тільки краю одежі Ісуса, а Його любові, і ця любов Христа оздоровила її.
Зв’язок любові людини з Богом зроджує в неї почуття себе як приятеля Бога, близької особи, а не раба, невільника букви Божого закону.
Щоб духовне життя християнина було плідне, багате на добро, потребує співпраці людини з Богом, де Бог все починає і завершує, а людина є посередником Його ласки, коли своїм покаянням, щирим і відкритим серцем створює можливості, щоб Божа ласка, наповнювала її, діяла на неї, змінювала і оздоровляла із середини і ззовні.
Співпраця з Богом потребує знайомства осіб, взаємного пізнання. Чим краще будемо знати Бога, Його любов, тим менше буде в нас сумнівів, зневіри і знеохоти, пригніченого духу.
Сильна віра впливає на стан душі, робить її доброю, милосердною, бо через неї проходить Божа ласка. Поверхнева віра не впливає на стан душі, залишає її холодною, черствою, жорстокою, немилосердною.
Дотик віри до Христа – це дотик пізнання Бога і Його любові. І її ми дотикаємо і пізнаємо у молитві, у святій сповіді і святому Причасті, у Святому Письмі.
Нехай кожна наша щира молитва, сповідь і причастя будуть дотиком до Божої любові, допомагають нам краще і глибше пізнавати Бога і Його любов, щоб вона наповнювала нас, постійно зближала до Бога, оздоровляла духовно і тілесно. Амінь.
Автор: о. Михайло Чижович
Усе по темі: 24 неділя після П’ятидесятниці