Євангеліє двадцять четвертої неділі по Зісланні Святого Духа (Лк 8:41-56) розповідає про зцілення кровоточивої та про воскресіння дочки очільника синагоги. Та зосередьмося на тому, що Ісус Христос чинить у житті Іаїра.
Іаїр, маючи великий авторитет та певною мірою будучи впливовою людиною, сам особисто, без жодних посередників приходить до Ісуса Христа. Бути головою синагоги означало відповідати за справи Господні, піклуватися про правовірність проповідуваного, про належну пошану до Божого об’явлення, означало мати відповідний соціальний статус.
З усього видно, що Іаїр не звів свою місію в синагозі до простого повторювання певних приписів та до піклування про виконання відповідних наказів – оскільки, коли приходить потреба, він звертається до Ісуса Христа, розуміючи що в Ньому зосереджена та благодать, про яку він неодноразово читав у Писанні, хоча багатьма Ісус Христос сприймався просто як подорожуючий проповідник. Невідомо, чи прийшов би Іаїр до Ісуса Христа, якби його не змусила крайня потреба (напевно, кожен з нас не один раз був свідком того, як якась крайня потреба ставала причиною повернення людини до Бога або взагалі причиною відкриття для себе дійсності Бога – можливо ми про це знаємо навіть з власного досвіду).
Іаїр навіть не встиг дочекатися жодної відповіді, як він отримує трагічну звістку – дочка померла. Одним словом, усі сподівання голови синагоги просто поховані. Не знаємо як інтенсивно він почав переживати цей факт, не відомо чи після цієї новини Іаїр насмілився би просити ще про щось – адже ми знаємо, що такі події дуже легко можуть навіть на довший час «вибити нас з колії».
Саме в досвіді такої великої пустки вже Ісус Христос «приходить» до Іаїра: «Не бійся, тільки віруй, і спасенна буде». В цій короткій фразі Господь говорить про три справи – про страх, про віру та про спасіння. Страх – це той, який є наслідком конкретного торкання зла, який зазвичай наповнює людину пусткою, безнадією та навіть розпачем. Віра – Ісус закликає батька померлої не залишати те все багатство, котре він отримав у практикуванні своєї віри. Спасіння – подальші рядки покажуть саме Ісуса Христа як спасіння для померлої дочки Іаїра.
Нехай сьогоднішнє Євангеліє оновить наше прагнення берегти наш досвід віри, котрим нас нагородив Бог, та навчить нас цінувати її багатство тоді, коли ми стаємо перед ситуаціями, що незмірно перевищують наші сили та навіть розуміння. Нехай насправді наша віра буде тим, у чому ми можемо тривати у добрі.
За матеріалами сайту www.ukr-parafia-roma.it
Усе по темі: 24 неділя після П’ятидесятниці