Бути милосердними

Добрий самарянин, Гюстав Доре

Господь Бог створив людину і вклав у її серце прагнення життя, добра і щастя. Скільки існує світ, стільки існує боротьба за земні добра, що запевнюють нам життя і щастя, боротьба між людьми за володіння благами. Гріх спричинив цю боротьбу між людьми, поділив їх на групи, класи, приятелів і ворогів. Шукаючи щастя, ми хочемо його проявів: справедливості, любові, пошани, спільного добра, але самі не шукаємо добра, а робимо поділи, відділяємо одних від інших за матеріальними ознаками: зовнішнім виглядом, станом здоров’я, людським здібностями, життєвим становищем, матеріальним достатком.

Хто навчався у школі і у вищому навчальному закладі знає, що навчання складається з двох частин: лекції і практичні заняття. Притча про самарянина, це певний екзамен релігійної свідомості, рівня духовного життя, любові в нас. Коли уважно прочитати Євангеліє, то побачимо, що Христос у Своїх науках ніколи не говорить про поділ, відмінності між людьми, а пропонує єдність, закликає бути подібними до Отця, крім одного моменту щодо віку – старших і дітей. Христос радше ставить дітей прикладом побожності для старших. „Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний” (Лк. 6:36), „І ви повинні вмивати ноги один одному. Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам.” (Ін. 13:14-15), „Якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне” (Мф. 18:3).

Коли ми звертаємо увагу на відмінності між людьми, на те, що нас відрізняє від інших, то не шукаємо того, що нас єднає, спільного добра, а шкодимо собі, чинимо конфлікти між собою.

Самарянин у сьогоднішній притчі не дивиться на релігійні відмінності. Вони не створюють для нього бар’єри для допомоги потерпілому. Він бачить у пораненому образ Бога, свого брата, який потерпів від розбійників і спішить допомогти йому.

За всю історію людства у світі існує поділ на класи: багатих і бідних, чоловіків і жінок, групи духовних і світських людей. Іноді серед людей є така думка: ми прості люди, грішні, живемо у світі і навколо нас багато клопотів і проблем, тому нам важко уникати гріхів. А ви духовні, ближче Бога і вам легше у житті, менше гріхів. Однак це помилкова думка. Будь-який поділ людей на групи, категорії не є від Бога. Там де є поділ людей, там є дія злого духу. Саме слово диявол означає розділювати. Завданням диявола є вводити всякий поділ, різницю між людьми з любих причин.

Якщо керуватися цією думкою, то можна дійти до висновку, що існує два світи – світ для простих людей і світ для духовних осіб. Тоді виходить, що кожна група людей має свого, іншого Бога і свій закон. Якщо так вважати, то скільки Богів є на світі. Хіба особи духовного стану живуть на іншій землі, під іншим небом, дихають іншим повітрям. Ісус жив на тій самій землі, що і ми, тому є один Бог і одні заповіді для всіх. Якщо світські і духовні особи вірують в одного і того самого Христа і виконують ті самі заповіді, то всі користаємо з одного джерела Божих ласк і допомоги, ідемо тою самою дорогою до Бога. Ми живемо на одній землі, під одним небом і під одним Богом.

Виходячи із думки сьогоднішнього Святого Євангелія, ми повинні пам’ятати, що хто б не були ті, що потребують від нас допомоги, рідні чи чужі, вороги чи приятелі, одновірці чи ні, ми повинні всім виявити своє милосердя, простягнути руку допомоги, наче Спаситель.

Вказуючи на власний приклад, Ісус говорить усім Своїм послідовникам: „Це заповідаю вам, щоб ви любили один одного. Як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного. З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою” (Ін. 15:17; 13:34,35). Амінь.

Автор: о. Михайло Чижович

Усе по темі: 25 неділя після П’ятидесятниці