Господь Бог, створивши людину, вклав у серце кожного з нас прагнення життя, добра і щастя. Він дарував нам різні дари природи, щоб задовольнити основні потреби нашого життя: здоров’я, їжі, одягу, відпочинку, житла. Життя людині запевнюють різні добра, а добро приносить нам щастя. Притчею про нерозумного багача Ісус Христос пригадує нам, що існують не тільки видимі, матеріальні добра, а є також і добра духовні. Тому людина творить своє щастя не лише сама, з допомогою матеріальних дібр, які здобуває власною працею, але також завдяки духовному добру, з Божою допомогою.

Зауважмо, що у нинішній притчі про нерозумного багача, Христос не висловлює жодного слова критики чи негативної думки про багатство, яке мав цей чоловік. Спаситель засмучений його поведінкою і вболіває над станом його душі. Багатство не є зле само в собі, бо Бог створив все добре – світ і людину. Проблема багача і подібних до нього людей є у невмілому використанні земного добра, як захланність, скупість, самолюбство, коли добро тіла стає важливішим від добра душі, а надію свого щастя людина покладає більше на земні блага, на себе, ніж на Господа Бога.

Кожен з нас, хоч має певне матеріальне забезпечення, відчуває у житті велику потребу любові, поваги, пошани, правди і справедливості. А брак цих цінностей іноді викликає в нас більше неспокою, ніж брак грошей, чи якихось важливих речей. Якщо уважно придивитися до людського способу життя, то побачимо певний парадокс: люди хочуть у житті духовних цінностей, але в той же момент самі пов’язують своє життя і щастя з матеріальними речами, не наповнюють своє серце духовними цінностями: любові, милосердя, терпеливості, прощення, правди і справедливості.

Якщо підрахувати і порівняти кількість матеріальних і духовних цінностей у житті сучасних людей, то можна побачити сумну картину, що майже 90% добра людини становлять матеріальні речі і займають більшу частину її життя, і лише 10% становлять цінності духовні. А це означає, що ми пов’язуємо себе, свою гідність і життя більше з речами, ніж з Богом. Як часто в нас виникають думки, переконання: мені буде добре, коли буду мати те, чи те (гроші, становище, красу), я мушу зробити це, чи це, щоб мати почуття власної гідності; моє життя буде щасливе, коли буду мати такі речі: вигідне житло, добру роботу, машину і т.д. А як часто в нас, християн, виникають релігійні думки: якщо я буду молитися, буду мати тверду віру, щиру любов, покору і довір’я Богу, я буду спокійно себе почувати; коли я буду дотримуватися заповідей, моє життя буде щасливе.

Коли людина бачить своє щастя у речах, то це робить зматеріалізованою її любов до людей і до Бога. Така особа у всьому бачиться власну користь, особисту вигоду. Люди, хоч і вірують у Бога, відчувають брак любові, правди у житті, а все ж звертаються більше до земних речей, ніж до Бога. В Бога вірують, а земними речами будують своє життя, в них бачать своє щастя, а не в Христі.

Такою поведінкою ми постійно лукавимо перед Богом: на словах віримо в Нього, а на ділі любимо речі, а не особу Бога і ближніх. Ми часто подібні до царя Ірода, котрий слухав слова Івана Хрестителя, але продовжував жити в гріху перелюбу. Зневаживши Бога переступами закону, він облудно лицемірить, що мусить додержувати клятву, і, з удаваним смутком, до перелюбу додав гріх убивства Івана, віддавши перевагу побажанню Іродіяди і думці гостей.

Бог не є проти багатства. Він хоче, щоб ми були багаті не лише матеріально, а багаті найперше духовно, мали духовне багатство, були багаті в Бога, багаті у Його любов, милосердя, доброту, прощення, покору, терпеливість, лагідність, а тоді справді будемо щасливі.

Отже, пам’ятаймо: все, що маємо, маємо від Бога, Він – Володар над нами. Тому не прив’язуймося надмірно до швидкоплинних речей цього світу, а шукаймо духовні скарби, які могли би дати нам можливість бути вічно щасливими в оселях Отця небесного! Амінь.

Автор: о. Михайло Чижович

Усе по темі: 26 неділя після П’ятидесятниці