В Старому Завіті містяться закони про спадщину (Числа 27: 1-11; 36: 1-12; Втор 21: 15-17) й відтак передбачалося, що учителі Закону мали б їх знати. З огляду на це, якийсь чоловік попросив Ісуса, щоб той знаючи Писання/Закон, переконав його брата, поділитися з ним частиною майна. Оскільки Ісус прийшов щоб навчати, а не судити чи ділити майно, то Він відмовився це зробити, але натомість звернувся до присутніх з притчею-повчанням.

Повчання притчі зосереджене на темі зажерливості чи жадоби: грецьке слово «πλεονεξία»  буквально означає «бажання мати більше; мотивуюча сила одержання чогось поза прийнятними стандартами; ненаситність; зажерливість» (пор. Mк. 7:22; Лк. 12:15; Рим. 1:29; 2Кор. 9:5; Eф. 4:19; 5:3; Кол. 3:5; 1Сол. 2:5; 2Пет. 2:3,14). Оце бажання «мати більше» означає «більше ніж потрібно для основних потреб».

Подвійна пересторога Ісуса словами «Глядіть, остерігайтеся» підкреслює небезпеку піддатися пожадливості – в Євангелії від Луки є й інші приклади, які промовисто ілюструють цей ризик (8:14 – А те, що впало поміж терня (зерно/ Боже слово), це ті, що слухають слово, але відходять і, заглушені турботами, багатством та життєвими насолодами, не дають плоду; 16:19–31 – притча про багача і Лазаря; 18:18–30 – історія про багатого вельможу).

Чому така постава життя є небезпечною? Ісус відповідає просто і зрозуміло: «Бо життя людини не залежить від багатства її маєтку». Слово, яке вживає Ісус на означення життя – «ζωή» в Новому Завіті окрім фізичного життя, означає також «надприродне/вічне життя», «життя у приналежності до Бога та Христа». Для Ісуса життя полягає в слуханні та виконуванні Божого Слова («Мати Моя і брати Мої – це ті, що слухають слово Боже і виконують його» – Лк. 8:21; пор. також Лк. 10:38–42 та Лк. 11:28).

Причта розповідає, що урожай був такий великий, що аж комори для зберігання виявилися замалими, щоб його вмістити. Таким чином постала потреба в нових коморах – все це мало б забезпечити в майбутньому не просто безбідне існування, але довготривале (багато років!) життя в радості та веселощах. Проблема однак полягає в тому, що чоловік мав фальшиве відчуття безпеки основане на власному, короткозорому та егоїстичному світогляді – Бог окреслює його словом «Нерозумний»: вжите тут грецьке слово «ἄφρων» має широкий ряд негативних значень – «дурний, безрозсудний, навіжений, непритомний, байдужий, жорстокий». Протилежним до цього слова, але дуже подібним за звучанням є слово «φρόνιμος», котре можна перекласти як «мудрий, розумний, розсудливий».

Таким чином, Ісус через цю коротеньку притчу, закликає до розсудливості та мудрого і притомного підходу до великого дару життя. Особиста «економіка» нашого життя повинна бути більш далекоглядна та завжди мати на увазі, що життя це дар люблячого Бога, Який сподівається, що ми житимемо так, що воно матиме вічний вимір, тобто буде гідне того, хто є образом і подобою Бога. В грецькій мові вислів «багатіти в Бога» (εἰς θεὸν πλουτῶν) може означати і як «багатіти з Богом» – а, якщо ми робимо щось так, як робить Бог, воно завжди має вічне значення.

Автор: о. Юрій Щурко (з циклу: “Розважання над Словом Божим“)

Усе по темі: 26 неділя після П’ятидесятниці