Нерідко люди, які не читали Євангеліє, а тільки краєм вуха десь щось чули про Христа, сприймають Його, як слабку людину.
Проте це євангельське оповідання, яке ми щойно чули, свідчить про протилежне. Ми бачимо, що Христос здійснює зцілення тяжкохворої скорченої жінки прямо на очах у тих, від кого природно чекає засудження. Адже зцілення відбувається в суботу. Тим самим Христос свідомо порушує, здавалося б, одну з найважливіших для Старого Завіту заповідей про дотримання суботи.
Книжники і фарисеї звертаються до людей зі, здавалося б, дивними словами: «Є шість днів, в які дозволено робити; в ті і приходьте зцілятися, а не в день суботній» (Лк. 13:14).
У відповідь на ці слова вони почули приголомшливі за своєю жорсткістю і щирістю слова Христа Спасителя. Називаючи книжників лицемірами, Він каже: «Чи не відв’язує кожний з вас у суботу вола свого або осла від ясел і не веде напувати? А цю дочку Авраамову, яку зв’язав сатана ось уже вісімнадцятий рік, чи не належало визволити від цих пут у день суботній?» (Лк. 13:15).
Сьогоднішнє Євангельське оповідання розставляє акценти над пріоритетами в релігійному житті. З погляду юдея, первинним було дотримання закону. І, якщо на шляху цього дотримання знаходилася людина, жива людина, зі своїми гріхами, слабостями, неміччю, зі своїми хворобами, скорботою, через неї можна і треба було переступити.
Сьогодні нам Спаситель показує, що в релігійному житті не може бути жодних постанов, вимог, вказівок, які були б абсолютною цінністю, коли ми повинні переступити через них, допомагаючи тій людині, яка має потребу. І кожного разу, коли ми стаємо перед вибором: допомогти людині або дотримати свій внутрішній релігійний кодекс, ми повинні згадувати сьогоднішню розповідь і те, якою була відповідь Христа на цю проблему.
Автор: протоієрей Павло Великанов
Усе по темі: 27 неділя після П’ятидесятниці