Євангеліє цієї неділі розповідає нам про оздоровлення Ісусом жінки, котра була хвора, скорчена 18 років. Ця історія ще раз пригадує нам важливу істину християнського життя, що Бог завжди першим виходить на зустріч людині, першим проявляє ініціативу її оздоровлення, навернення, Божа ласка випереджує наші думки і бажання, а вже потім людина відповідає на це Боже запрошення силою своєї віри і довір’я Богу. Як бачимо зі слів Євангелія, Ісус першим звертається до жінки, запросив її підійти до Себе, і, поклавши на неї руки, оздоровив її.

В цих біблійних жестах Спасителя скрите важливе правило духовного життя – людина може отримати повне оздоровлення тілесне і духовне тільки завдяки Божій ласці. Скорчена жінка через покладання рук Ісуса відчула у собі силу Божої ласки, тому змогла випростатися не тільки фізично, а й духовно, бо зразу ж почала прославляти Бога. А щиро і вільно прославляти Бога може тільки людина вільна від уз і тягарів гріховних. Щоб особа могла відчути в собі силу Божої ласки, яка нас оздоровляє, зміцнює фізично і духовно, для цього потрібно зробити кілька кроків у духовному житті:

– перше, потрібно звільнитися від надмірної емоційної залежності, або іншими словами позбутися „емоційних ігор”, перестати сприймати все (труднощі життя, здоров’я, спокуси) чисто емоційно, почуттями: що мене зворушує, приносить приємність, я приймаю, а все інше, що не задовольняє мої почуття, я відкидаю. Емоції і почуття є елементом людським, змінним і непостійним і не можуть бути основою життя, основою побудови стосунків з Богом. Почуття часто зводять життя людини і її стосунки з Богом до виміру тілесного, дочасного. А це означає, що людина хоче будувати своє життя на ненадійній основі, на піску: „А всякий, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, який збудував будинок свій на піску; І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике” (Мф. 7:26-27).

Звільняючись від прив’язання до почуттів, таким способом особа має звільнитися з надії на себе, і навчитися всю надію покладати на Бога, довіритися Його волі, будувати дім свого життя на надійній основі, яким є віра в Бога і Його заповіді. Емоційний підхід до подій у житті, людська оцінка їх легко руйнують віру людини і її довір’я Богу.

– друге – це довіритися Богові. Щоб появилося довір’я Богові, людина має подолати у собі бар’єр страху, переконати себе, що Божа ласка є сильніша за будь-які людські труднощі, спокуси, а Божа любов більша за наші гріхи. Подолати бар’єр страху можна лише через послух Божій волі, дотримання Божої науки, коли особа уважно прислухається до всіх Божих настанов і вірно виконує їх у житті, а не лише те, що їй подобається. На цю тему Христос виразно сказав: „Хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя” (Ін. 5:24). Хто йде за Божим голосом у житті, а не за голосом власної волі, той досягає своєї мети.

Дотримання цих трьох кроків – довір’я, перемоги страху і послуху сприяють кращому пізнанню Бога і пізнанню правди про себе. Пізнавши глибше Божу доброту і власні слабкості, людина старається більше довірити себе Богові, бачачи в цьому єдину надію на поправу життя.

Дорогі брати і сестри. У людському житті є дуже-дуже багато доріг, і вони різні між собою. Одні провадять до спасіння, інші до вічної загибелі. Вибираймо таку дорогу, яка провадить до Бога, щоб ми змогли добре провести земне життя і колись сміливо промовити: „Отче, у Твої руки передаю душу свою, бо вона завжди належала Тобі!” Амінь.

Автор: о. Михайло Чижович

Усе по темі: 27 неділя після П’ятидесятниці