Щоб зрозуміти притчу про званих, необхідно згадати історію. Для того часу будь-який бенкет – це не просто привід посидіти, поговорити, поїсти. Це, передусім, – частина важливого ритуалу. Ритуалу, який вибудовував певну ієрархію у відносинах між людьми. І аби кого, природно, на бенкет не звали.
І з цього погляду, перед нами розкривається сенс притчі в дещо іншому контексті, ніж ми частенько розуміємо. Річ у тім, що люди, яких покликали на шлюбний бенкет і які відмовилися прийти, насправді як би казали хазяїну – ми, звичайно, тебе шануємо, але в нас є набагато важливіші справи. Нічого, ми наступного разу прийдемо.
І так вийшло, що серед званих людей не виявилося жодного, хто віддав перевагу запрошенню перед своїми життєвими справами. Усе це дратує хазяїна – він наказує слузі вийти на вулицю, і зібрати перших зустрічних, якими б дивними, убогими, нещасними вони не були. І таким чином бенкет наповнюється зовсім не тими, заради кого був затіяний.
Про що ця притча? Ця притча про те, що наше уявлення про самих себе, і те, як Бог бачить нас, – не тотожні речі. Юдеї були абсолютно упевнені в тому, що вони мають виняткові права на спілкування з Богом, адже саме з ними був укладений завіт. Саме їм був дарований закон Мойсеїв.
Ця притча закликає нас замислитися над темою обранства Божественного. Іноді ми думаємо, що та чи інша форма віри, дотримання тих чи інших правил благочестя гарантує нам це обранство Боже. Насправді ж, його не може гарантувати ніщо, окрім самого Бога.
Якщо уважно вдивитися всередину самих себе, ми можемо побачити, що не так вже і рідко ми опиняємося в положенні цих зарозумілих благородних людей, які чують заклик Божий, але їм нехтують. Нічого, наступного разу підемо в храм, нічого, іншим разом сповідуємося, молитимемося, причастимося.
Адже насправді іншого разу в нашому житті може і не бути, і на нашому місці в храмі може виявитися абсолютно випадкова, інша людина. Той самий жебрак і убогий, який почувши заклик Божий, негайно пішов за ним і не став відмовлятися своїми життєвими піклуваннями.
Автор: протоієрей Павло Великанов
Усе по темі: 28 неділя після П’ятидесятниці