Добігає кінця ще один Господній рік і на його завершення перед нами постає постать святого Миколая Чудотворця – чудовий приклад досконалого наслідування Ісуса Христа: святості життя і правдивий пастир Христової Церкви. Святий Миколай найбільше уподібнився до свого Божественного Учителя – Ісуса Христа прикладом жертовної, милосердної любові до ближніх.

Святий Миколай Чудотворець втішається загальною симпатією по цілому світі, як у дітей, так і у дорослих. Хто ж бо з нас не любить подарунків?! Святий Миколай, як жоден інший святий, вшановуваний у церковному році, поєднується з даруванням подарунків, з втіхою, зичливістю, радістю, добром. Цей факт свідчить про те, що святий Миколай був справді святим вже за життя, бо був людиною доброю, жертвенною, благодійною – великим добродієм бідних і сиріт. Господь обдарував цю людину ще за життя даром творити чуда.

Що ж спонукує людей різних національностей і віросповідань плекати таку велику пошану до цього святого? Чому він став всесвітнім святим? Бо до кінця сповнив заповідь Христову: „Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного” (Мф. 5:16). Усе його життя було сповнене великою любов’ю і милосердям до іншої людини та бажанням послужити їй, бо в ній він бачив Христа. Святитель Миколай – це справді втілення правдивої любові до ближнього, бо Він не тільки навчав словом, але й власним прикладом.

Як передає традиція, святий Миколай отримав від батьків велику спадщину. Однак він не затримав її для себе, але щедро ділився нею з усіма убогими і бідними, сиротами. Його можна справді назвати мудрим управителем, котрий багатів у Бога. „Багатий не той, хто багато набув, але той, хто багато роздав”, – каже святий Іван Золотоустий.

Люди люблять отримувати подарунки, а чи вміємо ми давати, жертвувати щось ближнім, як казав апостол Павло: „Блаженніше давати, ніж приймати” (Діян. 20:35). А давньокитайський філософ Лао-Цзи сказав: „Хто отримує, наповнює руку, а хто дає – наповнює серце”. Святий Миколай, помагаючи бідним зі свого достатку, найперше дбав про славу Божу, про добро і красу своєї душі, щоб наповнити її Божою любов’ю і милосердям.

А як є в нашому житті? Як багато грошей ми тратимо для краси свого тіла, пустої слави через модний одяг, дороге взуття, цінні прикраси, а мало жертвуємо для добра своєї душі. Якщо порівняти витрати для тіла і витрати для душі, то напевно витрати для тіла будуть набагато більші. Отже виходить, що ми більше любимо тіло, ніж власну душу, дочасне, ніж вічність, більше любимо себе, ніж Господа Бога.

Міра нашої жертовності – це міра нашого щастя з Богом. Якою є моя жертовність, такою є надія, таким є джерело щастя: Господь Бог, або речі світу. У правдивості Бога, як джерела щастя запевнює нас апостол Павло: „Надія не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам” (Рим. 5:5).

Сьогодні переживаємо страшні часи загального егоїзму і браку розуміння інших, часто топчуться закони людяності, тому нам треба вийти з чотирьох стін власного „я”, щоб егоїзм не глушив у нас почуття любові і милосердя до інших.

Життя святого Миколая було справді великим світильником милосердної Божої любові. Просімо його, щоб запалив також наші серця іскрою Божого милосердя, готовністю дарувати Ісуса іншим через милосердну любов, утверджувати Царство Небесне на землі, бо любов і милосердя творять найбільші чуда. Амінь.

Автор: о. Михайло Чижович

Усе по темі: Святителя Миколая