У нашій душі відбувається діалог із Самим Господом

От що відбувається на Божественній Літургії. І кожна Літургія не схожа на попередні. Якщо ти приходиш у храм, коли твоя дружина, наприклад, у лікарні, то молитимешся не так, як молився минулого разу. І Євангеліє слухатимеш по-іншому.

По-іншому Євангеліє звучатиме і для матері, яка щойно втратила дитину. Вона слухатиме про воскресіння сина наїньскої вдови, і оповідання зовсім інакше торкнеться її серця, бо тепер вона знає, що таке – втратити єдиного сина. Молодожони, які нещодавно одружилися, також тепер слухатимуть Євангеліє по-іншому. І школяр перед іспитом – по-іншому, не так, як минулого разу.

Сприйняття Євангелія безпосередньо залежить від нашого внутрішнього стану на даний момент. Адже слово Боже – живе. Отже, у нашій душі відбувається діалог із Самим Господом. Але дуже велику роль тут грає міра нашої підготовки.

Один святий так і молився: «Господи! Нехай наші серця оживуть, для того, щоб славословити Тебе! Нехай пробудяться!»

Просто ходи на Літургію

До старця Паїсія прийшла якось одна людина, якій він сказав:

– Дитя моє! Твоя душа перебуває в летаргічному сні. Треба, щоб вона прокинулася, щоб ти прокинувся. Тільки тоді ти зможеш зрозуміти те, що я кажу тобі. Почни читати правило, ходити в церкву хоч би три рази в місяць, а краще – кожної неділі, загалом – як можна частіше. Тоді розум твій трохи просвітліє, серце заспокоїться, і ти зможеш мене зрозуміти. А зараз що б я тобі не говорив, ти не зрозумієш, бо твоя душа перебуває в лінощах і бездушності. Поки вона байдикує, поки ти байдужий, ти не зможеш нічого відчути, скільки б я не говорив з тобою про духовне.

А інша людина, у якої була безліч проблем, якось прийшла до старця Паїсія і сказала:

Паїсій Святогорець, 1924-1994

– Отче, у мене ось це і ось це, як мені бути?

Старець запитав її:

– Ти ходиш на Літургію?

– Не ходжу.

– Ну, почни ходити – кожної неділі.

– Добре. А як мені бути з моїми проблемами? Що порадите?

Цій людині явно хотілося змінити тему розмови.

– Зроби те, що я сказав тобі, – відповів їй старець. – І побачиш. Ходи на Літургію.

– Добре, але я ж розповів вам про свої проблеми.

– Зроби так, і побачиш!

Ця людина поїхала з Афона засмучена. «Я пройшла такий шлях, – думала вона, – а старець Паїсій сказав мені те, що я і так знаю. Ходити в церкву! І що? Невже для цього треба було приїжджати до нього? Але раз він сказав, зроблю».

І ось ця людина почала ходити в церкву, і її проблеми в сім’ї, на роботі почали вирішуватися одна за одною. Вона здивувалася. А через півтора роки, коли дуже багато що в її житті влаштувалося і вона знову приїхала на Афон, старець Паїсій запитав її:

– Ти ходиш у церкву, як я сказав тобі тоді?

– Ходжу, отче, і усе влаштувалося. Скажіть, як це сталося?

І старець відповів:

– Дитя моє, коли ти починаєш ходити в церкву, то примиряєшся з Богом. А після цього Він готовий дати тобі усі блага Авраама, невже не розумієш? Коли ти прийшов до мене вперше, у тебе не було хороших взаємин з Богом, ти опирався Йому, був від Нього далекий. І я просто запропонував тобі усунути причину твоїх труднощів, примиритися з Ним. Помиришся з Господом – і труднощі повирішуються, одна за одною. Ось тому все і влаштувалося.

Не треба нікуди їхати – Церква поруч

Спастися дуже просто. Спасіння – поруч. Поряд з нашим домом. Не треба нікуди їхати. Церква – поруч.

Так і тут – потрібне диво. Треба, щоб Господь торкнувся нашої душі і допоміг нам полюбити Його, прямувати до Нього.

І якщо під час Божественної Літургії ми відчуємо велику радість – більше, ніж коли б те не було, – значить, для нашої душі настав «схід», пробудження для життя вічного. І вже зараз ми починаємо відчувати те, що буде з нами тоді.

Молитимемося, щоб Господь преобразив нас з людей, що тонуть у метушні і фальші цього світу, у тих, хто здатний прямувати до Вічного, Незмінного і Постійного.

Так усі наші нерозуміння про Літургію повирішуються – в самій Літургії.

Автор: архімандрит Андрій (Конанос)