Один селянин після виснажливої праці на власному полі прийшовши додому, повечеряв і сів на порозі своєї хати, щоб відпочити та подихати свіжим, прохолодним, вечірнім повітрям. Його хата стояла над дорогою. Ішов тією дорогою один прохожий, поглянув на селянина і подумав: «Ото справжній ледар, тільки і те робить, що сидить на порозі своєї хати». Згодом ішов тією дорогою інший подорожній. Глянувши на чоловіка, що сидів на порозі, подумав: «Ото нікчема, тільки те і робить, що дивиться на жінок і спокушує їх». А третій подорожній, побачивши чоловіка, подумав: «Втомився бідолашний чоловік і вже встати нема йому сили».

Із цих трьох протилежних думок ми не можемо дати характеристику селянинові, але ми впевнено можемо сказати, що перший прохожий – то є ледар, він сам звик байдикувати і так думав про всіх людей. Другий прохожий був нікчема і такої ж думки був про всіх чоловіків, а третій чоловік був працьовитим чоловіком і про всіх людей був доброї думки.

Ми, християни, теж завжди повинні мати добру думку, тому ми повинні завжди казати: «Слава Богу за все, слава Богу за сум і за радість». А люди безбожні, маловіри завжди незадоволені і часто нарікають на Бога.

«Чому мені болять зуби!», – нарікає маловір на те, що Бог не зміг так створити людину, щоб їй не боліли зуби. Не розуміє маловір, що зуби можуть всі випасти без болю, а так зуб болем нагадує господарю іти до лікаря. Так само будь-який людський орган захворівши, болем попереджає нас: людино, я хворий, вживай заходи, щоб я був здоровим. Отже біль то не є кара, то є застереження для людини.

Проте, щоб людина була здорова, Бог через Церкву вчить: не пали, чоловіче. Більшість розуміє згубність звички палити, але вперто продовжує повільне наближення смерті.

«Не впивайтеся вином», – благає апостол Павло, і коли на другий день болить голова, бідолаха згадує пораду апостола і водночас продовжує робити по-своєму. Не гнівайтесь, не проклинайте, не заздріть, бо нищите свої нерви і як результат, хворієте. Але ми чинимо навпаки і звичайно хворіємо, і нарікаємо на Бога.

Апостол-євангеліст Іван Богослов розповідає нам, що один чоловік хворів 38 років і лежав біля купальні Вифезда, де ангел зрушував воду і хто потрапляв у той момент до неї першим – зцілювався. Проте той чоловік не міг туди влізти першим.

Апостол каже нам скільки років провів хворий біля купальні, і ці роки хтось йому давав їсти, хтось одягав його, але видно, що цей хворий був добрим «фруктом» і люди допомігши йому раз, другий раз допомагати вже не хотіли. І коли від нього відреклись люди, Сам Бог, Ісус Христос змилосердився над ним, прийшов до купальні і запитав хворого:

– Чи хочеш бути здоровим?

Звичайно, здоровими хочуть бути всі. Тоді Господь сказав:

– Встань, візьми постіль твою і ходи. (Ін. 5:6,8)

Зцілення розслабленого, Артус Вольфорт

Хворий встав, відчув що здоровий, взяв постіль і пішов. А то була субота. Здивовані юдеї, фарисеї стали запитувати чоловіка, чому він несе із собою постіль. А узнавши про його оздоровлення, почали розпитувати, хто зцілив його. Проте колишній хворий цього не знав.

І ось цей чоловік іде в храм, взнає, що його уздоровив Ісус, і доносить юдейській старшині. Йому зробили добре, а він відповів злом. Є в людства така звичка.  – Так просить людина в Божої Матері допомоги, отримує її, а потім, «прозрівши» стає віруючою і вже зневажає Матір Божу.

Великий войовник світу Наполеон казав: «Найбільш не люблю людей невдячних». А невдячних людей виховуємо ми всі. Батьки пестять, голублять, догоджають своєму чаду, але не вчать дитину бути вдячною. А потрібно накормивши дитину, заставити її подякувати Богу, мамі за смачну страву, татові за турботу. Так що вчімось бути вдячні один одному, тоді ми завжди будемо за все дякувати Богу. Амінь.

Автор: ігумен Дмитро (Ющак)

Від Пасхи до П’ятидесятниці