Дещо про фарисеїв

Слово “фарисей” є транслітерацією з івриту, в котрому слово “перушім” означає “відділені” (від дієслова “параш” – “відділяти”). Назва “фарисеї” виникло на поч. ІІ ст. до Р.Х. Спочатку “фарисеї” було прізвиськом (у сенсі “відступники”, “єретики”), яке вони отримали від своїх супротивників саддукеїв, але потім це прізвисько набуло відтінок пошани.

Про фарисеїв ми знаємо завдяки Євангелію та творам Йосифа Флавія. Інших історичних пам’яток І ст. практично не залишилося через першу юдейську війну, у результаті котрої в 70 році був зруйнований Єрусалим. Наступні, за часом, літературні пам’ятки починають з’являтися на рубежі ІІІ-ІV ст.. На основі цих трьох джерел складені більшість описів фарисеїв.

Саме з них ми дізнаємося, що фарисеї були релігійно-політичною партією, чисельністю від трьох до п’яти тисяч чоловік. Їхніми супротивниками в Синедріоні, тобто у верховному воєнно-релігійному зібранні, котре управляло юдейським народом, були саддукеї, яким належала більшість. Фарисеї крім Закону зберігали передання старців, тобто усне тлумачення і коментарі до Закону, які виникли після Вавилонського полону в VІ ст. до Різдва Христового. Вони відкидали можливість будь-якого співіснування з поганською владою, трималися поодаль від неї. Саддукеї, навпаки, у багатьох питаннях співпрацювали з окупаційним Римом. Серед них переважною більшістю були священики, які походили із священичих родів. Фарисей же міг мати просте походження, але проте відзначався особливою вченістю та ревністю в догоджанні Богові. Фарисей прагнув у точності, у крайньому випадку на людях, виконувати увесь Закон.

В Євангелії крім фарисеїв згадуються також книжники. Всі книжники, як правило, були фарисеями, але не навпаки. Книжники – це особлива каста знавців Закону, наукових людей, котрі, як і фарисеї, з зовнішньої сторони намагалися зберігати Закон. Вони були вченими в тому значенні, що зберігали передання, заучували Писання, вчили Писанню, вони були вченими і вчителями, а ще більше вони були експертами Закону. Коли потрібно було вияснити місце народження Ісуса Христа, цар Ірод покликав книжників і ті, керуючись Старим Завітом, вказали на Вифлеєм.

Довгий час вчення книжників передавалося усно, від покоління до покоління. Юдеї вірили, що ця “Усна Тора” була дана Мойсеєві разом із письмовим законом. У середині ІІІ ст. цей Усний закон був зведений у кодекс і записаний. Сьогодні це зібрання Законів відоме як Мішна, що являє собою книжку об’ємом 800 сторінок. Пізніше появились коментарі на Мішну, ці коментарі зібрані воєдино вже в період раннього Середньовіччя і відомі як Гемара. Разом із Мішною вони складають Талмуд.

Фарисеїв можемо вважати засновниками сучасного юдаїзму. Це єдина партія Синедріону, котра пережила війну із Римом. Саддукеї були прив’язані до Храму і культу Єрусалимського Храму, тому після його руйнування їхня партія перестала існувати. Фарисеї ж не були прив’язані до храмового богослужіння, їх благочестя було основане на дотриманні Закону. Після війни у фарисеїв вже не було своєї партії, бо юдейська держава фактично перестала існувати. Однак релігійно-філософська школа фарисеїв залишилася і стала визначною традицією для розвитку юдаїзму.

За матеріалами сайту www.dyhdzvin.org