Хто створив диявола?

Світ повний людьми, які бажають боротися із злом, – гніваються на нього, скрегочуть зубами, проклинають, виготовляють усе більш потужну зброю і використовують її. Але що таке взагалі зло? Звідки воно береться? Хто створив диявола? Перед тим, як битися, проводять ретельну розвідку, намагаються з’ясувати про ворога усе, що тільки можна – і боротьбу із злом потрібно починати не з боротьби, а з міркування і розуміння. З ким ми воюємо? Як? За що ведеться ця війна?

З одного боку, християнство – дуже войовнича релігія. Апостоли не роблять секрету з того, що стати християнином – означає потрапити в діючу армію. Вас чекають труди, можливо, поневіряння, переслідування або навіть смерть. Якщо ви скаржитеся на те, що церковне життя недостатньо комфортне, ви забули про те, що це окоп, а не санаторій.

З іншого боку, ця битва відбувається не так, як земні битви – мученики, найвищий приклад християнської боротьби, проявляють себе не як міцні солдати, досвідчені в поводженні із смертоносною зброєю і вбивають своїх ворогів. Навпаки, це люди, що без опору приймають смерть.

Більше того, сам наш Воєначальник ні убив, ні ранив, ні понівечив, ні залякав нікого – коли від Нього чекали, що Він знищить Своїх ворогів, Він сам прийняв смерть від їх рук.

Це незвичний і страхітливий вид мужності – він усі ці дві тисячі років залишається незвичним і страхітливим. Апостол Петро мав досить мужності, щоб кинутися на захист Господа з мечем проти явно більших сил супротивника. Але Господь сказав йому: «Поверни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть» (Мф. 26:52). І через нетривалий час Петро тричі відрікся – коли від нього потрібно було просто визнати, що і він «з учнів цієї Людини».

Бо мужність, якої вимагає Господь, несхожа на мужність цього світу. Як не схожа і війна, яку Він веде, на війни, які точаться в цьому світі. Це війна з набагато, набагато страшнішим супротивником, і від її розвитку залежить щось набагато, набагато важливіше.

У нас, християн, є унікальна інформація, завдяки якій ми бачимо світ в абсолютно іншій системі координат. І ми розуміємо, що він значно більший – у нього є духовний вимір, набагато більший і важливіший, ніж той матеріальний світ, який ми сприймаємо органами чуття. Цей вимір не перебуває десь в іншому всесвіті – він пронизує матеріальний світ і активно взаємодіє з ним. Могутні духовні істоти перебувають поряд з нами – Божі ангели простягають над нами свій покров і оберігають нас від зла. Хоча ми не бачимо їх, вони беруть найдіяльнішу участь у нашому житті. Але не всі мешканці духовного світу добрі. Він охоплений заколотом і громадянською війною. Як каже книга Одкровення, «і відбулася на небі війна: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон і ангели його воювали проти них, та не встояли, і не знайшлося вже місця для них на небі. І скинутий був великий дракон, древній змій, званий дияволом і сатаною, що спокушає всю вселенну, скинутий на землю, і ангели його скинуті з ним» (Одкр. 12:7-9).

Ще до гріхопадіння людини могутній ангел повстав проти Бога і перетворився на того, кого Писання називає дияволом (тобто наклепником) і сатаною (тобто супротивником), драконом і змієм. Він захопив за собою частину ангелів, які перетворилися на «духів злоби піднебесних». Ці духовні бунтівники невпинно шукають можливість зруйнувати Боже творіння – і, особливо взаємини Бога і людини.

Хоча ми, як правило, не бачимо ангелів – і бісів (та і вік б їх не бачити), вони проявляють себе в нашому житті – передусім, спонукаючи нас до певних думок і вчинків. Як каже Біблія, саме сатана вклав Іуді думку зрадити Спасителя, він же підбив Ананію і Сапфіру «сказати неправду Духові Святому» (Діян. 5:3), він використовує будь-які можливості, щоб спокушати християн (1Кор. 7:5), він йде на різні хитрощі, і навіть прикидається ангелом світла (2Кор.11:14), він спокушає народи, щоб спонукати їх до заколоту проти Бога (Одкр. 20:7).

Можна наводити інші подібні вірші Писання, але картина ясна – зло це не сліпа стихія. За злом світу стоїть особова, цілеспрямовано діюча духовна сила, або, враховуючи інших пропащих духів, сили. Саме вони є нашими ворогами, і з ними ми воюємо. Як каже апостол Павло: «Бо наша боротьба не проти крови і плоті, а проти начальства, проти влади, проти світоправителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних. Для цього прийміть повну зброю Божу, щоб ви змогли протистояти в день злий і, все подолавши, вистояти. Отже, станьте, підперезавши стегна ваші істиною‚ і зодягнувшись у броню праведности, і взувши ноги в готовність благовістити мир; а понад усе візьміть щит віри, яким зможете погасити всі розпечені стріли лукавого; і шолом спасіння візьміть, і меч духовний, що є Слово Боже» (Еф. 6:12-17).

За що ведеться ця війна?

Людські війни ведуться за ресурси і території, володарювання і контроль. Зрозуміло, війна між Богом і сатаною ведеться не за це. Бог є Творець усього видимого і невидимого, Він – безперечний Володар світу, який Він створив і підтримує в бутті. Сатана – лише пропаще і бунтівне творіння. Але є щось набагато важливіше, ніж весь всесвіт, ніж усі зірки і галактики – безсмертні душі людей. Саме за них і ведеться боротьба. Бог створив людей (як і ангелів) вільними і хоче привести їх до вічного життя в любові і радості; сатана прагне втягнути людей у свій заколот, щоб у результаті згубити їх. Вираз «битва за уми і серця» може звучати як штамп, але в даному випадку це саме вона – битва за людські душі. Ні Бог, ні диявол не цікавляться геополітикою – вірніше, цікавляться нею лише постільки, оскільки вона якось відбивається на вічному спасінні конкретних осіб. Ваша душа в очах Божих набагато важливіша за весь світ, усі його ресурси і багатства, імперії і царства, нації і військові союзи. Як каже Господь, «бо яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить?» (Мк. 8:36).

Єдина битва, яка має вічні наслідки, – це битва за людські душі, бо саме люди створені для вічного життя, якого можуть навіки набути, – а можуть і втратити. Тому війна йде за вашу душу – і душі ваших ближніх. Диявол, з ненависті до людей, ясно бажає для них і тимчасових лих – але його головна мета полягає в тому, щоб згубити їх безсмертні душі.

Як? Відторгнувши нас від спілкування з Христом – через гріх і невіру. Якою зброєю? Брехнею.

Автор: Сергій Худієв