Світло фаворське

Проповідь священика Сергія Ганьковського на свято Перображення Господнього . . .

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Як ми часом мріємо про диво! Як ми чекаємо нового доказу буття, слави і всемогутності Божої, як жадібно ловимо оповідання про чудеса! Ми так хочемо цього, що навіть готові розповідати один одному і про не здійснені дивовижні події, готові прийняти те, що приснилося, привиділося за реальне, і, що приховувати, ми іноді і прибрехати готові – аби лише переконати себе та інших, що диво сталося, а ми – гідні бачити його, гідні бути у Світлі.

Але замислимося: а що буде з нами, якщо і справді у відповідь на наші молитви і прохання засяє нам, грішним, світло Боже, присносуще? Що буде з нами, якщо ми дійсно станемо свідками моменту, коли «блискавиця виходить зі сходу і з’являється аж до заходу» (Мф. 24:27)? Що буде з нами, коли світло присносуще просвітить, подібно до рентгенівських променів, усі потаємні куточки нашої душі, висвітить усі наші таємні вади і виставить у непривабливій, ганебній голизні нашу душу, спотворену гріхом? Хіба не захочемо ми сховатися, втекти від цього нещадного сяйва, хіба не заволаємо «горам і каменям: упадіть на нас і закрийте нас від лиця Того, Хто сидить на престолі» (Одкр. 6:16)?

Очевидно, що світло Преображення Господнього не змогли перенести навіть кращі із синів людських. Навіть обрані з апостолів на Фаворі під час чудового сяйва божественної плоті Спасителя «зморені були сном» (Лк. 9:32), а потім, пробудившись, ледь не позбулися розуму, побачивши славу Господа Ісуса.

Преображення Ісуса, Олександр Головін

Вихід у нас один. Щоб бути у вогні і не згоріти, треба самим стати вогнем. Щоб бути у світлі і не осліпнути, треба самим просяяти. Господь наш Ісус Христос у славному Своєму Преображенні дає нам образ того, як здатна преобразитися слабка людська плоть. Не для того, щоб будувати намети, не для того, щоб подумувати про земне і влаштовувати свої побутові проблеми привів Спаситель трьох апостолів на Фавор, а для того, щоб вони самі побачили і нам розповіли про те, яка слава, яке тріумфування, яка радість чекає на нас у Царстві Божому. Щоб вони і ми знали ціну цієї радості, щоб пам’ятали, що Господа нашого чекала Голгофа і Хрест, щоб не забували про те, що і нас чекає співрозп’яття Христу, щоб зрозуміли, що для тріумфу з усіма святими нам необхідно, за словом апостола Павла, розіпнути плоть свою з пристрастями і похіттю.

Зараз на Фавор їздять автобусами. Нашим сучасникам не треба напружуватися, продираючись крізь кущі, якими поросли схили святої гори, не треба обдирати в кров пальці, деручись кам’янистими схилами. Комфортабельні машини з кондиціонерами в супроводі ввічливих гідів доставлять будь-кого охочого туди, де уперше у світі людина побачила сяюче надсвітовим світлом обличчя свого Бога.

Зрозуміло, що для спасіння душі такої екскурсійної поїздки більш ніж недостатньо. Для спасіння в сучасних християн є свій Фавор, своя Гора Божа – Свята Православна Церква. Сходження на цю гору – заняття не одного дня, не одного тижня і навіть не одного року. Таке сходження – справа усього життя. І так само як апостоли після підйому на вершину гори виявилися зморені сном, так і ми з вами, ввійшовши до Церкви, зробивши перші кроки до спасіння, задрімали, заснули, вирішивши, мабуть, що ось вже тепер усе найголовніше в житті здійснено. Ні, все ще попереду! Попереду в кожного з нас своя Голгофа, свій хрест. Попереду в кожного з нас нереалізована доки можливість просяяти, засвітитися. Попереду у нас – Преображення. Амінь.

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: Преображення Господнє