Світоправители темряви

Апостол Павло, Валантен де Булонь

Проповідь священика Сергія Ганьковського в Двадцять сьому неділю після П’ятидесятниці. . .

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

«Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч» (Мф. 10:34). Ці слова Господа нашого визначають християнство як релігію войовничу, а її послідовників закликають усвідомити себе Христовим воїнством. Недаремно перші кроки в Церкву, здійснювані під час таїнства Хрещення кожним з нас, супроводжуються ось такими словами, зверненими до ворога і супостата роду людського: «Вийди й відступи від назнаменованого воїна Христа Бога нашого!»

Мало того, волею Господа нашого, Який сказав Своїм учням: «Мужайтесь: Я переміг світ» (Ін. 16:33), ми покликані здобути перемогу над світом, який «лежить у злі» (1Ін. 5:19), і таким чином здолати зло у світі, якому «створіння підкорилося суєті не добровільно, а з волі того, хто його підкорив» (Рим. 8:20). Не сам створений світ поганий, огидне зло, що перекрутило і згубило цей колись прекрасний і досконалий світ, про який після закінчення творіння сам Творець свідчив, що «ось, добре воно» (Бут. 1:31).

Боротьба Церкви Христової спрямована, як каже нам сьогодні апостол, «не проти крови і плоті, а проти начальства, проти влади, проти світоправителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних» (Еф. 6:12). Це дуже важлива цілевказівка. Річ у тім, що грішникові властиво бачити ворога не там, де він насправді буває, а там, де свої майстерні міражі і обманки розставляють для нього ці самі «світоправители темряви». Як завів при початку світу пропащий Адам свою сумовиту пісню самовиправдання: «Жінка, яку Ти мені дав…» (Бут. 3:12), – так донині і продовжує тягнути все те ж: «Дай я витягну скалку з ока твого» (Мф. 7:4)! А ми, його гідні нащадки, замість того щоб шукати ворога в самих собі, тобто зростати в покаянні, як і раніше примудряємося набувати ворогів у ближніх і далеких, у «плоті і крові», як називає це апостол Павло. Дійсно: «Вони убояться там, де немає страху» (Пс. 13:5).

Стрільба по помилкових цілях наближає перемогу не справі Божій на землі, а витівкам «духів злоби піднебесних». Боротьба проти «плоті і крові» мимоволі стає співпрацівником «світоправителей темряви», хоча здається йому, що б’ється він за праве діло.

Ось і начальник синагоги із сьогоднішнього євангельського читання щиро вважає, що забороняючи Спасителеві зціляти в суботу, він захищає Закон і бореться з відступниками, що нехтують цей самий Закон. Йому, звичайно, і на думку не спадало, що «субота для людини, а не людина для суботи» (Мк. 2.27). Він попався в мережі, розставлені ворогом, і тому люто б’ється з фантомом. Ну, подумаємо: чи правда, що Христос порушує закон про суботній спокій? Чи не Син Людський «є господарем і суботи» (Мф. 12:8)?

Так, засліплений власною гординею малодосвідчений воїн Христовий може одного разу свій меч духовний спожити в зло, розмахуючи ним не дивлячись направо і наліво, вражаючи своїх і чужих, до більшої радості нашого справжнього і єдиного ворога. Тому так важливо пам’ятати заклик апостола Павла, звернений до кожного з нас із сторінок його Послання до Ефесян: «Одягніться в повну зброю Божу, щоб вам можна було стати проти хитрощів диявольських» (Еф. 6:11).

Про те, яка ця зброя, апостол пише нижче: «Отже, станьте, підперезавши стегна ваші істиною‚ і зодягнувшись у броню праведности, і взувши ноги в готовність благовістити мир; а понад усе візьміть щит віри, яким зможете погасити всі розпечені стріли лукавого; і шолом спасіння візьміть, і меч духовний, що є Слово Боже» (Еф. 6:14-17). Такою зброєю, як ми розуміємо, не можна знести голову з плечей супостата, бо, виявляється, головна його разюча сила полягає в готовності «благовістити мир» (Еф. 6:15).

Бачите, усе в нас не як у людей: «Лихословлять нас, ми благословляємо; гонять нас, ми терпимо; ганьблять нас, ми благаємо: ми як сміття для світу, як порох, що усі топчуть донині» (1Кор. 4:12,13). І найпотужніша зброя наша – «готовність благовістити мир», а найнищівніший меч, що приводить у трепет ворогів, – Слово Боже! А все тому, що полководець цієї великої армії, наш Господь, давно і недвозначно сказав усім Своїм учням і соратникам: «Царство Моє не від світу цього» (Ін. 18:36). Тому захисники і герої цього Царства такі несхожі на захисників і героїв царів земних, які, за словом Христовим, «панують над ними, і вельможі володіють ними. Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою. І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом» (Мф. 20:25-27).

Не дай нам Бог забути про це! Не дай нам Бог захопитися боротьбою з «плоттю і кров’ю», тобто з тими самими людьми, заради спасіння яких була пролита Божественна Кров Сина Людського! «Світоправителі темряви» найбільше на світі хотіли б, щоб кожен з нас назвав своїм ворогом не їх, «духів злоби піднебесних», а ближнього свого, брата свого, що заблукав, але так само як і раніше улюбленого Богом! Не дай нам Бог не почути сьогоднішнього попередження апостольського про те, що в християн немає і не може бути інших ворогів, окрім «світоправителів темряви віку цього», тобто диявола і пропащих ангелів його. Амінь.

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: 27 неділя після П’ятидесятниці