Хрещення в життя

Проповідь священика Сергія Ганьковського на свято Богоявлення . . .

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

«Невже не знаєте, що всі ми, що хрестилися в Христа Ісуса, у смерть Його хрестилися? Отже, ми поховані з Ним хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так і ми в оновленому житті ходити почали» (Рим. 6:3,4). От як! Ми усі, православні християни, разом з нашим Богом і Спасителем були поховані, занурилися в смертну безодню, відмовилися від цього життя, знехтували ним, обміняли його на життя оновлене і вічне! Ми зробили це в різний час, хто – безневинним немовлям, хто – у зрілому віці, але усі ми зробили те, що робить у водах Йорданських Син Людський, коли виконує «всяку правду», звершуючи ритуальне обмивання, яке віднині стає народженням у нове життя.

Так, у всякої священнодії є глибина миті, є вимір «турботи дня» (див. Мф. 6:34), як каже про це євангеліст Матфей, але є і міра вічності, є безодня. Бо і Святих Христових Тайн причащаємося ми не лише «на зцілення душі й тіла», але передусім – «на життя вічне». Іоаннове «хрещення покаяння» так і залишилося б лише символічною дією, що знаменує очищення від скверни гріха, якби Безгрішний не занурився в ці смертні води, що є прообразом Голгофського склепу, якби Син Божий не благоволив стати Сином Людським, якби Він не відав ще до «створення світу» (Мф. 25:34), що «всяка правда» полягає для Нього в правді Хреста.

Таким чином, все ті події Священної Історії, які ми, православні, називаємо святами і переживаємо як урочисті і радісні моменти нашого життя, для Нього, нашого Визволителя, наповнені трагізмом і скорботою. Якщо навіть у день чудового і святого Преображення Божественної Плоті Бога Слова свідки і учасники цієї події, пророки Мойсей і Ілля, говорили з Ним «про кінець Його» (Лк. 9:31), тобто про трагічне завершення служіння Сина Божого на землі, то що вже говорити про сьогоднішнє свято! Що говорити про день, коли небеса розкрилися, як розкрилися вони, коли «настала темрява по всій землі аж до години дев’ятої. І сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині» (Лк. 23:44,45)! Предтеча, як ніхто, відчуває це, тому і жахається його душа, тому і зволікає він занурити Безгрішного у воду йорданську, в якій щойно хрестилися ті, кого сам він називав «поріддя єхиднове», інакше кажучи – зміїним виводком. Пророк ще не здогадується, що виконання «всякої правди» якраз і полягає в тому, що Святий і Вічний залучається долі зміїного виводка. Той, хто буде обезголовлений за сповідання правди Закону, ще нічого не знає про сповідання правди Любові, яке здійсниться на Голгофі, і тому, хоча «не було серед народжених жінками більшого за Іоана Хрестителя», все ж «найменший у Царстві Небесному більший за нього» (Мф. 11:11). Такий рахунок правди Христової!

Святий Іоанн Хреститель (фрагмент), Леонардо да Вінчі

Спаситель занурюється у води Йорданські як в осереддя скорботи і болю людського, Він входить у цю струмуючу вологу, як потім, через три роки, увійде до смерті і в саме пекло. І так само як рухнули «ворота пекельні», так і вода Йорданська з води мертвої стала водою живою, водою вічною, водою нетлінною! Тією самою водою, про яку Господь скаже: «Хто спраглий, нехай іде до Мене і п’є. Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з утроби його потечуть ріки води живої» (Ін. 7:37,38).

Щоб це сталося, щоб смерть була переможена життям, Вічний народжується в часі, Чистий занурюється в струмені Йорданські, Праведний простягає руки на Хресті, Безсмертний сходить у пекло! Радіти або тужити нам, людям, коли ми бачимо, коли починаємо розуміти, якою ціною куплене наше спасіння? «Істинно, істинно кажу вам: ви будете плакати і ридати, а світ зрадіє; ви печальні будете, та печаль ваша за радість буде. Жінка, коли родить, терпить скорботу, бо прийшла година її; коли ж породила дитя, вже не пам’ятає скорботи від радости, тому що народилася людина на світ» (Ін. 16:20,21).

Так і ми радіємо нині тому, що прийшов Той, Хто благоволив постраждати за нас, Хто «узяв на Себе недуги наші і поніс хвороби» (Мф. 8:17), Хто очистив і освятив цю воду, Хто дав кожному з нас можливість услід за Ним і разом з Ним зануритися «хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так і ми в оновленому житті ходити почали» (Рим. 6:4). Він хрестився хрещенням смерті, щоб подарувати нам хрещення життя! «Йому слава й держава на віки віків» (1Пет. 5:11). Амінь.

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: Богоявлення