Неочікуваний вирок

Роздуми редакції сайту, що присвячені Христовій притчі про Страшний суд і подіям, які нині відбуваються в Україні . . .

У зв’язку із вже неприхованою агресією РФ проти України, всі більше чується голосів з того і з цього боку кордону про те, що «прості» росіяни (так вони самі себе називають) нічого не можуть вдіяти з їхнім тоталітарним режимом. У принципі, ніби так, от лише такі відмовки дуже нагадують слова, які казатимуть люди, що опиняться ліворуч від Сина Людського на Страшному суді. Але спочатку прочитаємо вирок Судді: «Ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його. Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене; був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене» (Мф. 25:41-43).

Що ж відповідатимуть на це люди? «Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі? Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили» (в. 44,45). Але це ще не все, от що буде далі: «І підуть ці на вічні муки…» (в. 46). Виходить, що Небесного Суддю не задовольнить така відповідь. Питається, чому? А це можна простежити вже на прикладі «простих» і не дуже простих росіян, які, за їх словами, «нічого не можуть вдіяти».

Становлення їхнього тоталітарного режиму відбувалося не один день і не один рік. І агресія проти країн-сусідів теж, на превеликий жаль, триває не один рік, а в деяких випадках навіть цілими десятиліттями. Проте це мало кого хвилювало, навіть складається враження, що багато «простих» росіян навіть знаходили в цьому причину для гордості… А тепер, ніби не очікувано, їхня країна нападає на Україну, а вони як би ні до чого. І їм, бідолашним, залишається лише розводити руками і в кращому випадку вибачатися перед ріднею в Україні. І що буде далі з такими «безневинними» людьми, які навіть дивуються тому факту, що їх особисто звинувачують у нападі на Україну?

Насправді, це відомо лише одному Богові, проте судячи з Господнього вироку на Страшному суді, таких людей нічого доброго в майбутньому не чекає. Звісно, якщо вони не покаються і для початку не вибачаться за дії своєї безбожної влади перед сусідніми країнами. Ну і, ясна річ, відшкодують нанесені збитки. Покаяння, між іншим, це теж має на увазі.

Але повернемося до Господнього вироку: чому Небесний Суддя, здавалося, такий невблаганний? Уся річ у тім, що протягом життя Господь дає незліченну кількість разів кожному з нас проявити себе, як мовиться, з кращого боку. Але якщо людина наполегливо обирає лише власну користь, лише власні інтереси, не зважаючи на інтереси ближніх, вона з часом втрачає здатність взагалі бачити нещастя і потреби ближніх. Така людина, образно кажучи, замикається у власній мушлі, і їй абсолютно байдуже до людей, що оточують її. І навіть смерть і потрапляння в духовний світ не відкриває такому сліпцеві очі, через те він щиро дивуватиметься своєму вироку на Страшному суді.

Редакція сайту

Усе по темі: Неділя про Страшний суд