Вірні і багатство

Продовження роздумів редакції сайту, що присвячені темі, чому багато людей вважає, що вірні не можуть бути багатими . . .

Розпочавши в попередньому дописі мову про стереотипну думку про те, що віруючі люди повинні бути бідними, слід зауважити, що багатьох людей дратує сам факт, що хтось з віруючих може бути заможною, вже не кажучи багатою людиною в матеріальному плані. Дехто навіть сприймає це ледь не як зраду біблійних (євангельських) ідеалів! Хочете вірити, хочете ні, але є чимало людей, які просто не хочуть сприймати того факту, що серед віруючих можуть бути багаті люди. До того ж такої думки можуть триматися як вірні, так і люди світу цього. У чому ж причина такого погляду на життя, який загалом не має нічого спільного з біблійним поглядом на матеріальне благополуччя? Спробуємо розібратися.

Стосовно такого ставлення в колі самих вірних, то це можна пояснити радянським минулим, коли всі вірні перебували на узбіччі суспільного життя, були фактично ізгоями суспільства без можливості здобути нормальну (звісно, за радянськими мірками) освіту та пристойну (знову ж таки, за радянськими мірками) роботу з відповідною зарплатнею. Крім того вірні могли отримати реальний термін ув’язнення за свої релігійні переконання, що, звісно, різко погіршувало їх добробут. Про це вже йшла мова в попередньому дописі. Хоча ті часи давно минули, але пам’ять про них все ще залишилася в людській пам’яті. Зокрема, у вірних.

Окремо треба пригадати Православ’я з його, як на нашу думку, надмірним шануванням чернецтва і чернечого життя. Зрозуміло, ченці провадять доволі аскетичне життя, але до чого тут миряни? Навіщо мирянам аскетичні подвиги? Та ж сама кардинальна відмова від матеріального? Адже миряни перебувають зовсім в інших умовах, для чого їм всі ці чернечі вправи? Хочете їх практикувати? – Практикуйте, це ваша справа, але нав’язувати їх іншим, доводити їм, що це «лише єдиний шлях спасіння» – все це, у кращому випадку, відлякує людей від Церкви, а в гіршому випадку перетворює таких «ревнителів православного благочестя» в справжніх фарисеїв, про яких свого часу Спаситель сказав наступне: «Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море і сушу, щоб навернути хоч одного; і коли це станеться, робите його сином геєни, удвічі гіршим за вас» (Мф. 23:15). Погодьтеся, краще не чути подібне на власну адресу. Крім того, якщо вже зайшла мова про Православ’я, то на сьогодні переважну більшість її постійних парафіян складають літні люди, які, як відомо, у нас є найменш забезпеченою верствою населення. Через це в багатьох людей і складається думка, що віруючі люди – це бідні люди.

І третя, і на нашу думку, основна причина, чому багато людей (вірних і людей зовнішніх до Церкви) переконані, що віруючі мають бути обов’язково бідними. Причина вкрай банальна і не менш страшна – це заздрість. Люди зовнішні до Церкви часто ставляться до вірних з недовірою, підозрою, а то і з відвертою зневагою. Причин подібного ставлення може бути багато і вони виходять за межі нашої розмови, проте зі свого боку зауважимо, що люди, які недовірливо або ж зневажливо ставляться до вірних ще можуть їх якось сприймати, якщо ті будуть матеріально біднішими за них. А коли вірні будуть успішнішими за них у матеріальному плані, тоді в багатьох уривається терпець, і їхня ненависть виливається назовні, часто стаючи неприємним відкриттям для всіх оточуючих.

От такі, як на нашу думку, основні причини, чому деякі люди не можуть сприймати вірних багатими людьми, шукаючи в їх чи в їхній вірі якийсь підступ, хоча причину своєї неприязні треба шукати в першу чергу в самих собі (див. Мф. 7:1-5).

Редакція сайту


Ваш коментар: