Слідування за Христом

Про те, як гроші і гонитва за матеріальним становищем перешкоджають стосункам із Живим Богом, роздумує редакція сайту . . .

«І, вийшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх» (Мф. 14:14), – але чи послідувало за Спасителем багато люду? – Ні, проте це сталося, коли Він дивовижним чином нагадував п’ять тисяч людей 5 ячмінними хлібами та 2 печеними рибинами: «Тоді люди, побачивши, яке чудо сотворив Ісус, сказали: це воістину Той Пророк, Який має прийти у світ. Ісус же, дізнавшись, що хочуть прийти, несподівано взяти Його і зробити царем, знову пішов на гору один» (Ін. 6:14,15). Отже, не масові дива-зцілення, не «слова життя вічного» (Ін. 6:68) спонукали людей масово слідувати за Христом, а саме задоволення їх життєвих потреб. Втім, як неодноразово свідчить Біблія, сам Спаситель від цієї ідеї був не в захваті, бо «не треба було Йому, щоб хтось засвідчив про людину, бо Сам знав, що було в людині» (Ін. 2:24) і тому весь час намагався уникнути масового схвалення, бо Він «знав з самого початку, хто не вірує і хто зрадить Його» (Ін. 6:64). Лише один раз Він привселюдно заявив про Свою месіанську гідність під час Свого славного Входу в Єрусалим, але то був фінал Його громадського служіння і тому цей момент треба розглядати окремо.

А от ще один цікавий євангельський епізод пов’язаний із зціленням сліпонародженого, про який дізнаємося з дев’ятого розділу Євангелія від Іоанна: «Але юдеї не повірили, що він (сліпонароджений) був сліпим і прозрів, доки не покликали батьків того, хто прозрів, і запитали, кажучи: чи це син ваш, про якого ви кажете, що народився сліпим? Як же він тепер бачить? Батьки його сказали їм у відповідь: ми знаємо, що він – це син наш і що він сліпим народився, а як тепер бачить, не знаємо, і хто відкрив йому очі, ми не знаємо. Він сам уже дорослий; самого спитайте, нехай сам про себе скаже» (Ін. 9:18-21). І що стало причиною відмови батьків від визнання факту зцілення власного сина? Адже тим самим вони як би відмовлялися від нього. Причина знову ж таки ховається в матеріальній площині: «Так відповіли батьки його, тому що боялись юдеїв; бо юдеї вже змовилися, щоб того, хто визнає Його за Христа, відлучити від синагоги» (в. 22), – а в ті часи відлучення від синагоги означало фактично вилучення людей із суспільного життя з усіма негативними для цих людей наслідками… Отже, і тут перемогло задоволення життєвих потреб, банально ті самі гроші, над вірою в Бога Живого. Навіть у тому випадку, коли люди ставали свідками реальних Божих див.

Проте не варто вважати, що таке відбувається скрізь і завжди. Зовсім ні, проте до Христових слів: «Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, бо де скарб ваш, там буде й серце вашеНіхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні» (Мф. 6:19-21,24), – слід ставитися вкрай уважно, щоб нас свого часу не спіткала сумна доля людей, які обрали гроші або ж якісь інші матеріальні засоби замість стосунків із Живим Богом.

Редакція сайту