Про непросте питання прокляття, як заслуженого так і незаслуженого, і як уникнути того і другого, роздумує редакція сайту . . .

«Як горобець спурхне, як ластівка полетить, так незаслужене прокляття не збудеться» (Притчі 26:2), – зрозуміло, що таке біблійне запевнення дуже заспокоює, але в декого, точно не в усіх, може виникнути зустрічне питання: а якщо прокляття заслужене? Що робити в такому випадку? Щоб відповісти на ці запитання, спочатку звернімо свою увагу на той факт, що такими питаннями задається вкрай мало людей. Цікаво, чому? Бо більшість людей насправді є оптимістами, ба більше: вкрай великими оптимістами. Тобто, мало хто визнає той факт, що з ним може статися щось погане, більшість людей вірить у те, що з ними і їхніми близькими буде все добре. Якщо не вірить, то принаймні надіється. Як більшість українців надіялися, що війна не триватиме довго…

Це зовсім не заклик вдаватися до іншої крайнощі, вважати, що на нас чекає тільки найгірше. Між іншим, так сприймає життя… інша група оптимістів, які дуже втішаються, що їхні погані прогнози в черговий раз не збулися… Звучить дещо дивно, але є і такі люди, які, як на нашу думку, знову ж таки є оптимістами. Але це не змінює суті: більшість людей вперто не хочуть визнавати сумних, негативних, загрозливих новин. Навіть у тому випадку, що це сувора реальність чи можливий варіант із великою ймовірністю: як більшість з нас не вірила, що може бути повномасштабне російське вторгнення. Те саме стосується і проклять: якщо прокляття незаслужене – воно не збудеться, бо так нас запевняє Слово Боже, Біблія, а от якщо прокляття заслужене…

От саме для цього і велася розмова, що попри той факт, що переважна більшість людей є оптимістами (у чому насправді немає нічого поганого, адже завжди… ну, чи майже завжди, можна знайти привід для вдячності Богу), треба все ж таки визнавати, що з кожним з нас може статися якась прикрість чи нещастя, особливо в тому випадку, коли ми поводимо себе неналежним чином. Коротше кажучи, грішимо, порушуємо заповіді Божі. А така поведінка у свою чергу призводить до відповідних наслідків: «Не обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне. Хто сіє для плоті своєї, від плоті пожне тління, а хто сіє для духа, від духа пожне життя вічне» (Гал. 6:7,8).

Але і тут Біблія дає кожному з нас вибір: хочеш процвітання, передусім це стосується життя вічного, – став духовні речі на перший план, а власне збагачення – на другий. Бо інакше на людину чекатиме прокляття, яке тяжіє над людським родом з давніх часів, якраз з людського гріхопадіння, і до якого певна людина додає купу власних гріхів, заразом посилюючи силу прокляття. Через те не варто відкидати, зневажати біблійні попередження, куди краще звернутися до милосердя Божого, щоб щирим покаянням відвести від себе заслужену кару, яка чекає на кожного з нас і яку милосердний Господь відтягує, «довготерпить заради нас, не бажаючи, щоб хто загинув, а щоб усі прийшли до покаяння» (1Пет. 3:9).

Редакція сайту

Ближче до Бога

Ваш коментар: