Проповідь о. Івана Петришака на свято Стрітення Господнього . . . .

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Стрітення Господнє є одним із дванадцяти найбільших свят у церковному році. У Східній Церкві воно відноситься до Богородичних празників. У цей день, як розповідає нам Слово Боже, відбулася зустріч малого Ісуса із праведним Симеоном. На сороковий день після народження дитятка Свята Родина, Йосиф та Марія, принесли Ісуса до храму, щоб скласти Богові жертву. Господь дав Мойсеєві такий припис: «Освяти Мені кожного первістка, який розкриває всяке лоно між синами Ізраїлевими, від людини до худоби, тому що Мої вони» (Вих. 13:2).

Свята Родина точно дотримувалася усіх приписів, які існували у єврейському народі, тому вони приходять до Єрусалимського храму, щоби вчинити згідно закону. Євангелист Лука вказує, яку саме потрібно було скласти жертву: «Усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господеві. І щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голуб’ят» (Лк. 2:23-24).

Святе Передання говорить, що Симеон був одним із сімдесяти осіб, які перекладали Святе Письмо з єврейської на грецьку мову. Симеон перекладав книгу пророка Ісаї. І от коли він дійшов до місця, де писалося, що «ось діва породить сина», то він, не розуміючи цієї таємниці, хотів написати «жінка». Та ангел спинив його і не дав йому це вчинити і сказав, що він не помре до тих пір, поки не побачить, коли все це здійсниться. З того дня Симеон очікував тієї обітниці.

І ось настав день, коли малого Ісуса принесли до храму, щоб поставити Його перед Господом. Симеон був у храмі. Він зустрічається з Тим, кого очікував довгі роки. Як Симеон розпізнав серед стількох людей, які приходили до єрусалимського храму, саме того обіцяного Месію, того, кого він ніколи не бачив? Слово Боже відкриває нам про Симеона те, що чоловік той був праведний і побожний, і що Дух Святий був на ньому.

Сучасні богослови цю подію Стрітення коментують так: прихід Месії Симеон не відчув якось інстинктивно, це не було передбаченням, якимсь вирахуванням. Він був просвітлений Святим Духом, надприродним світлом, що походило від Бога. Саме це дало йому ласку розпізнати в цій дитині Месію. Дух Святий підштовхнув його бажання і він дозволив себе вести. Від зустрічі з дитятком Ісусом, його уста наповнилися прославою: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля» (Лк. 2:29-32). Що відчував Симеон, тримаючи на руках своїх Бога; які почуття пронизували його серце, ми можемо тільки здогадуватися.

Довге життя Симеона було витрачене на очікування. Тепер, тримаючи на руках Ісуса, Симеон розуміє, ким насправді є ця дитина. Симеон тримає на своїх руках сорокаденну дитину і бачить у ній спасіння. Це найбільша його радість – дочекатися здійснення Божої обітниці і тримати цю обітницю на своїх руках. Спасіння, яке Симеон тримає на своїх руках, не є абстрактним, а конкретною живою особою, Ісусом, якого ангел показав пастирям і якому поклонилися мудреці. Життя Симеона, можна сказати є життям звершеним, бо він побачив Ісуса. Перед відходом у вічність він зустрів Бога. Якже ж важливо людині переступати поріг вічності в надії!

Багато із нас уже переступили середину свого життя. Для невіруючої людини старість є болісною, непевною, сповненою багатьма тривогами. У старості приходять хвороби, людина переживає самотність, а часом і відкинення з боку родини. У такої особи, яка не має надії на вічне життя є усі причини вважати, що її життя йде до темноти. Але не так є для віруючого християнина, християнки. Християнська старість є благословенною. Людина, яка здобула життєву мудрість, тепер може сказати, що її роки, прожиті у вірі і надії, не є втраченими. Її здобуток ані міль не з’їсть, ані злодій не викраде. Усі намагання, де людина старалася знайти Бога не канули в лету.

Зустріти Бога і поєднатися з Ним – це ціль життя людини тут, на землі. Кожного разу, коли ми виходимо на пошуки Бога це значить, що Дух Святий нас до цього спонукає. Усі ми можемо зустріти Бога! Як тільки ми вдивляємося в красу світу, ми споглядаємо Божу премудрість. Коли ми вдумливо читаємо Святе Писання, ми пірнаємо з головою в духовний світ Бога і там Бог насичує наше життя. Коли ми каємося з гріхів і приступаємо до Таїнства Сповіді, Бог очищає нас ззовні і зсередини. Приймаючи Тіло і Кров нашого Спасителя, Боже життя завдяки дії Святого Духа перетікає в нас і тоді ми є впевнені в щасливій вічності.

Сьогодні, коли роздумуємо над тим, як Свята Родина принесла дитятко Ісуса до храму, втішаймося тим, що Ісус у вірі Церкви залишився в Божому домі. Спасіння, що приходить до кожного із нас – це Ісус у Святих Таїнствах. Коли наше життя втрачає сили в різних життєвих випробуваннях: хворобах, старості, відкиненні, безнадії, гріхах, знову звернімо свій погляд на того, хто є на руках Марії, на Ісуса. У Ньому є наше майбутнє, наше спасіння. Нехай нікому із нас не забракне цієї надії! Амінь.

Автор: о. Іван Петришак

Усе по темі: Стрітення Господнє