Роздуми Марії Яреми, що присвячені євангельському та апостольському читанням у Пасхальну неділю . . .

Споконвічне Слово, яке з Богом було споконвіку і саме було – Бог, яким постало все, в якому було життя, прийшло в цей світ, який Ним виник, щоб просвітити кожну людину. «Справжнє то було Світло», Бог-Світло, Який зволив уподібнитися подобою до тих, які чекали Світла. «І світ Його не пізнав», бо не розумів, огорнений темрявою, що Світло незрівнянно перевищує красою і силою темряву. І світ забажав скрити скрите Світло, умертвивши Його. І вчинив так, але не розумів світ, огорнений темрявою, що Світло неможливо огорнути тьмою, бо тьма Його не може огорнути. І не огорнула.

Світло, покладене в гробі, просвітило гроби і всіх лежачих у них. Світло, скрите під землею, просвітило глибини землі. Світло, зневажене, обмовлене і відкинене, не втратило ні на мить свого сяйва, але зруйнувало темряву. Світ земний, думаючи, що умертвив послане до нього Світло, радів, що може далі спати невіданням у темряві. Світ підземний, доволі наситившись темрявою, радів, що Світло зійшло аж до його непроглядних глибин. Світ земний не повірив, що Світло – Бог. Світ підземний не міг начудуватись, як Світло-Бог вмить руйнує віковічну його в’язницю. Світ земний віддав Світло на смерть, світ підземний визволився від смерті. Але не лише ті, що в гробах, впізнали Світло, але й ті зі світу земного, які «прийняли Його», а тим, які прийняли Світло у світі, те Світло «дав силу дітьми Божими бути, які не від крови, не від похоті плотської, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися».

Неможливо дивитись на земне світло – сонце. Що ж сказати про Небесне? А ми, з землі утворені, «бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця, повне благодаті й істини». Світло прийшло у світ, і життя Його «було світлом людям, і темрява не огорнула його». Це Світло, живе «після своєї муки», кличе нас сьогодні бути Його «свідками в Єрусалимі та по всій Юдеї й Самарії та аж до краю землі». Бути свідками Світла, а не радіти темрявою, просвічуватись Ним, а не скривати Його під землею, вірити в Нього, а не вірити, що Його можна умертвити. Христос – наше споконвічне Світло – кличе нас просвітитися Його воскресінням, Його славою і красою, кличе нас укріпитися Його силою, радіти Його радістю, веселитися Його Пасхою.

Веселімося і радіймо, укріпляймося і просвічуймося воскресінням Христовим, бо Він воістину воскрес! Як темряві ніколи не огорнути Світло, так нехай і нас ніколи неможливо буде відлучити від Христа, справжнього Світла, що прийшло у світ! Нехай Христос Господь, що Пасхою предивною вивів нас із брам смерті у життя і з тенет тління у спасення, огорне усіх нас неприступним світлом Своєї слави та незбагненною радістю Воскресіння.

Роздуми над недільними читаннями