Служіння праведності і служіння гріхові (Рим. 6:18-23)
Роздуми Марії Яреми, що присвячені апостольському читанню в 4-ту неділю після П’ятдесятниці . . .
У четверту неділю по Зісланні Святого Духа у першому читанні святої Літургії чуємо уривок Послання до римлян, в якому апостол Павло протиставляє служіння гріхові і служіння праведності. Одне виключає інше, тобто гріх і праведність не можуть співіснувати. Це нагадує євангельське твердження про неможливість служити двом панам (див. Мф. 6:24), яке міститься в євангельському читанні попередньої неділі.
Людина не може бути праведною, не бувши вільною від гріха, говорить апостол Павло. І не може служити гріхові, не бувши вільною від праведності. Що ж це значить? Хіба це значить, що праведні ніколи не грішать, а грішні ніколи не чинять праведно? Ні. І праведні грішать, але не служать гріхові. Так, вони також, як і неправедні, впадають у гріх, але не залишаються в ньому, не живуть ним, не приносять його плоди. І грішні подекуди чинять праведно, але не служать праведності, не залишаються в ній та не живуть нею, а приносять плоди гріха. Апостол закликає глянути на себе, чиї ми слуги, крізь призму наших плодів: добрі вони чи лихі, на освячення і життя вічне чи на смерть.
Святий апостол каже, що говорить по-людському через неміч нашого тіла. Мабуть, набагато глибше, ніж написав, відчував він, яким злом є гріх і якою благодаттю є праведність. Говорячи по-людському, апостол закликає нас звільнитися від нечистоти і беззаконня, від діл, яких соромимося самі перед собою, а намагатись усім своїм єством жити праведно, чинячи діла любові, яка ніколи не засоромить.
Праведний – той, хто служить праведності, навіть помиляючись і деколи впадаючи в гріх. Грішний – той, хто служить гріхові, навіть чинячи деколи по правді. Ми самі обираємо, кому служити: Богові чи мамоні, праведності чи гріхові, життю теперішньому чи життю вічному, освяченню чи вмиранню.