Глянь, як кати, побачивши, що Господь Ісус уже трохи відпочив, кладуть знову хрест на Його рамена. Симонові Киренейському кажуть іти при Ньому, щоб при потребі знову ніс хрест далі. Поглянь на лице Господа Ісуса, як воно страшно виглядає. Краса неба засушена немилою поволокою ран, крові, поту і сліз. Від ніг аж до голови нема в Нього здорового місця: “виразки, плями, гнійні рани, неочищені й необв’язані і не пом’якшені єлеєм” (Іс. 1:6).

Повір’я каже, що одна невіста на ім’я Вероніка, приступила до Ісуса, зняла з голови хустку, яку носила після звичаю єврейських невіст, склала її утроє і обтерла Ісусові лице. О як тобі дякуємо, свята невісто, за цю послугу, що ти її зробила Господу Ісусу, бо кожний з нас хотів би її віддати Спасителеві.

Це дуже сподобалося Ісусові. Із вдячності за це Він залишив на хустині вірний образ Свого лиця потрійно відбитий. Тим ще більше потягнув Він її до Себе. Церква почитає Вероніку святою. Ту хустину розтято відтак натроє. Одна частина зберігається в Єрусалимі, друга – в Римі, а третя – в Іспанії. Народ віддає велику шану тій дорогій пам’ятці про Христа.

Із цієї події можемо переконатися, що Ісус не зважає на величину жертви, а на те, з яким серцем ми ці жертви складаємо. Може, ти сам убогий, сам не маєш чим порятувати ближнього, то покажи йому своє співчуття, скажи йому своє ввічливе слово, потіш його. Одне слово потіхи, що походить зі щирого серця, часто значить більше, ніж багатий грошовий дар. Господи Ісусе, дай мені серце, сповнене співчуття для терплячих.

Розважання на дні Великого посту