До Христового пришестя світ лежав у пітьмі, і от прийшло Світло світу і висвітило усе, як спалах блискавки: усе виявилося немов на фотознімку-негативі. Ті люди, які вважалися темними, грішними, – вони виявилися здатними прийняти Євангеліє, освітлилися і стали світлом. Учителі ж народу, які мали його вести, опинилися в тіні. Усе перекинулося з погляду пропащого світу, а з погляду істини якраз виправилося. Бо відколи Адам згрішив, більша частина людства ходить на голові, а менша намагається встати на ноги.

Господь прийшов пояснити усім: те, що люди часто приймають за хороше, часто дуже погане, не справжнє, фальш. А де тоді правильне? Де критерій, як це дізнатися? Господь дає його. Він каже: «Я є шлях і істина, Я є двері».

Давайте потерпимо, давайте змиримося, давайте дійсно «один одного обіймемо», бо ось це і є Пасха Христова. Бо тільки таким чином ми перейдемо у вічне життя. Не треба один на одного ображатися, не треба один одного в чомусь підозрювати, не треба один на одного скаржитися, не треба лукавити. Адже нікого ж не обдуриш своїми удаваними посмішками. Зовні можна вдавати що завгодно, але нікого і ніколи ти довго не зможеш обманювати, навіть таку людину, яка хоче обманутися. Серце її скаже: тут немає любові, тут просто ввічлива поведінка, суцільне фарисейство.

Господь цього не хоче. Бо Господь незмінний, Він постійний, Він цілісний. А ми усі роздвоюємося, у різні боки роздирається наша душа. Наша душа в результаті гріха стає нездатною до сприйняття вічного життя, простого, споглядального, що прославляє Бога. Для цього потрібна теж цілісність, і її треба в собі відновити.

Думки про навколишнє