Новий день Творіння світу

Благовіщення, Фра Беато Анжеліко

Дві тисячі років тому Бог переписав книгу Буття. Він вписав у неї нову сторінку, що почалася з Благовіщення.

Дві вражаючі події складають сутність Благовіщення.

Перше – містика переходу межі світів Творцем Всесвіту і входження Бога в матерію. Він усією силою благодаті вмістився в ту частину, яка для цього спочатку не була призначена, розширив її і зробив зручною для Себе.

Ця подія дорівнює переформатуванню всієї конструкції Всесвіту. Бог змінив формат людини. По суті справи, Боговтілення – це новий день Творіння світу.

Друге – дивне відкриття людиною в самій собі нових властивостей своєї істоти. Людина раптом виявила в собі кнопку підключення до Бога. Людина знайшла в собі двері, в які може входити Бог. Причому Бог може входити, якщо Йому дозволить людина.

Це дуже важливе доповнення, пов’язане і з певним рівноправ’ям Бога і людини. Бог, звичайно, правий абсолютно і Його сила більше сил людини, але, от, любов дає Богові бажання хоч у чомусь прирівняти до Себе людину. Адже Він її любить.

Рівноправ’я в справі домобудівництва ми уперше спостерігаємо в тій світлиці, де жила юна майбутня Мати Божа.

Дух Святий з’явився Діві Марії не як ураган, що зламав її, а як обережний прохач. Дух постукав, і людина відкрила двері душі, і Бог увійшов. Бог міг не запитувати Марію, але Він це зробив, бо Йому стала потрібна нова людина і потрібні нові стосунки з людиною.

Оглядаючись на себе, ми запитаємо самі себе, а хто ми в цій драматургії Нового дня творіння? Яка роль відведена нам? Як ми можемо брати участь в історії Нової людини?

Наша здатність до участі визначається ключовим моментом – здатність прийняти Бога так, як Його прийняла Марія.

Це вселенська революція.

Грандіозність події переважує все, що до того сталося у світі. Це більше, ніж створення світла і пітьми. Це більше, ніж створення землі і неба. Це більше, ніж створення Адама. Тому більше, що Адам був створений тільки за подобою, тоді як сьогодні людина створена не як відтиск, а як сосуд, що сполучається. Кардинальна різниця статусу творіння.

Ніхто не знає про те, чи приймають Бога, подібно до людини, Сили небесні. Про це нічого не сказано, але те, що людина виявилася здатною приймати Бога – виявилося сенсацією. Новину приніс Христос, і цим живуть християни.

Прийняття Бога почалося з Боговтілення. А воно почалося з Благовіщення. Бог подав голос, а людина почула. Бог щось сказав, а людина зрозуміла і прийняла. Таким чином, основою Боговтілення стала здатність людини чути і розуміти Бога.

Усе це прекрасно. Але чи чуємо ми самі Бога? Чи розуміємо ми самі Бога? Як це взагалі – чути Бога?

На великий жаль, абсолютна більшість з нас абсолютно не чує Бога і, відповідно, не розуміє Його. Не розуміючи Бога, людина живе сама по собі так, як якби Бог не утілювався, нічого не казав і нічого не робив. Ці люди живуть у моторошній тиші, в якій не чутний голос Божий. Дивним чином сучасна людина здичавіла сильніше, ніж сучасники прабатька Авраама. При тому, що наука досягла небачених висот, душа наша здичавіла гірше за кочівників стародавнього світу.

Авраам виразно чув Бога. А цар Мелхиседек, сусід і сучасник патріарха, хоча і не чув Бога, але шанував цю Авраамову властивість, і слухав Божого співрозмовника і друга.

І навіть цього в нас немає. Ми, у своїй більшості, не лише не чуємо Бога, але і не хочемо слухати тих, з ким Він зараз розмовляє.

Ні, Ленін у цьому не винен. Не винні в цьому і рабовласники-дворяни, які зв’язали народ і заткнули рота Церкві. Христос влаштував так, що зовнішні події не сковують свободу душі. Тепер ніхто не винен у нашому щасті і горі, окрім нас самих. Відкрити двері серця може абсолютно кожен скрізь і завжди.

Проте дуже важко відкрити двері в домі, заваленому зсередини сміттям.

Ми не чуємо і не розуміємо Бога тільки тому, що наше серце засмічене. Сміття серця – це гріх. Гріх – все, що зроблено без любові. Гріх – це все, що зроблено із злості, розрахунку чи самолюбності.

Простіше кажучи, ми Бога не чуємо, тому що злі.

Ми злі на батьків, на дітей, на Росію, на Америку, на світову змову. Злі на все, навіть на себе.

У злості ми стаємо не схожими на Бога, і тому Богові в нас усередині немає місця. Через злість людина стає субстанцією, нездатною сприймати Бога, навіть подумки, вже не кажучи приймати в себе Його Тіло і Кров.

А от Божа Мати вміла не лише чути Бога, але і стати співучасницею Його роботи – творіння нового дня життя.

Сказано: “Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать” (Мф. 5:8).

Що це за бачення серцем? У серця немає очей, вух, антени, але воно може приймати силу, інформацію і Дух Божий через благодать.

Благовіщення, Джон Вільям Вотерхаус

У звичайному житті присутність благодаті на серці розпізнається через відчуття на серці миру і доброти.

При невеликому старанні зовсім не важко навчитися мати мир з усіма. Не важко самому перестати брати участь у війнах і плітках на роботі. Не важко мати мир із ближніми. Ну, судиться з тобою сусід через метрову смужку землі. Та віддай ти йому цю землю. Можна подумати, що в ній наше життя. Все одно яблук зріє стільки, що їх не роздати, і вони все одно закопуються в землю. Потрібно-то всього два метри землі кожному.

І так в усьому.

Насправді не дуже важливо, змогла дружина навести в оселі ідеальний лад або ні. Або зміг чоловік звести будинок або не зміг. Не важливо, за великим рахунком, вчиться чадо на круглі п’ятірки або, ковтаючи сльози, воно не в силах осягнути науку більше ніж на трійку. І святі люди були з простаків, і багаті теж плачуть. І так далі.

Мир і благодать найважливіші.

От так одного дня вибрав собі мир і великодушність Авраам і став улюбленим сином Божим.

Прийшли до нього сусіди-пастухи і кажуть:

– Твої пастухи ходять по хорошій землі, а наші – по поганій.

А він відповів:

– Добре. Якщо ваші підуть направо, то мої підуть наліво. Якщо ваші – наліво, то мої підуть направо.

Де ті пастухи, що тіснили Авраама? І згадки про них немає. І кісток не залишилося. А люди духу Авраамового наслідували землю.

Ми можемо через великодушність і доброту програвати тактично, але виграємо стратегічно, бо мирним і великодушним допомагаємо Сам Бог.

Авраам вирішив, що для нього найважливіше в житті домовитися з Господом, мати можливість розмовляти з Ним.

Він здогадався, що для цього потрібні, як мінімум, мир, доброзичливість і великодушність. І через тисячі років такого от відношення до життя народилася Діва Марія, в якій ці якості були доведені до ангельської досконалості.

Найголовніше властивість її душі – сМИРенння. Тобто пошук миру в будь-якій ситуації. Основою смирення є добросердя і доброзичливість, що коріняться в баченні себе і людей перед Богом.

Сьогодні в церкві читали рядки з притч Соломонових. Здавалося б, де Соломон зі своєю практичною мудрістю і де поезія і натхненність душі Діви Марії?

У Премудрості є одна з підказок до секрету влаштування душі Божої Матері. Ці слова зачіпають саму глибину коріння нашого зла і саму суть її відмінності від душі Авраамової і обранців Божих:

Нерозумні глузують з гріха, а серед праведних – благовоління” (Притч 14:9).

Тобто праведник, бачить себе і людей перед Богом, перебуває в божественному трепеті і співчутті, а не так, як ми, у постійному смертельному засудженні і уявному знищенні божественної слави людини.

Благовіщення Пресвятої Богородиці, Григорій Гагарін

Це нижній поріг перебування душі перед Богом – бачення себе перед Богом, страх і трепет перед гріхом. Не сміх, не засудження, не злорадість, а трепет перед Богом зважаючи на видимий і близький факт матеріалізації гріха – перший камінь в основі праведності і творення нової людини.

Для грішної людини перехід до нової людини, нового продукту Божественного втручання починається із засвоєння певного божественного трепету і проникнення Божим співчутливим поглядом на світ. З цієї мінімальної подоби починається наша спорідненість з Богом.

Притчі Соломонові пропонують нам і інші подібні камені фундаменту особи нової людини:

Хто з презирством ставиться до ближнього свого, той грішить; а хто милосердний до бідних, той блаженний.

Чи не помиляються ті, що замишляють зло? але милість і вірність у благомислячих.

Від усякої праці є прибуток, а від марнослів’я тільки збиток.

Вінець мудрих – багатство їх, а глупота невігласів глупотою і є. Вірний свідок спасає душі, а неправдивий наговорить багато неправди.

У страху перед Господом – надія тверда, і синам Своїм Він притулок.

Страх Господній – джерело життя, що віддаляє від сітей смерти.

Хто зберігає вуста свої, той береже душу свою; а хто широко розкриває свій рот, тому біда.

Праведник ненавидить неправдиве слово, а нечестивий осоромлює і нечестить себе. Правда зберігає непорочного в путі, а нечестя губить грішника.

Добрий розум дає приємність, путь же беззаконних жорстока.

Мудра дружина влаштує дім свій, а нерозумна зруйнує його своїми руками. Хто йде прямим шляхом, боїться Господа; а чиї шляхи криві, той нехтує Його. (Притч. 14:21-27; 13:3,5,6,16; 14:1,2)

Ці невидимі доданки лягли в праведність народу, який виховав Діву Марію, відкрив їй розум і навчив упокорюванню. Будь-яка душа може самостійно пройти цей тисячолітній шлях, повчаючись у Писанні.

Це дуже довгий і важкий шлях. Бог спростив процес дозрівання душі. Христос замість договору з цілим народом ввів ще одне революційне нововведення – договір з окремо взятою особою, що укладається через таїнство хрещення.

А досвід, розсипаний у Біблії, систематизувала і адаптувала Церква у вигляді концентрованого вчення і системи духовного керівництва так, що будь-яка людина може опанувати премудрість древніх не протягом тисяч років, а за декілька років.

Та і Сам Бог, відкривши нам усі таємниці і таїнства, може безпосередньо через розум, душу і серце передати дух і знання безпосередньо містичним чином через благодать.

Ми пожинаємо плоди духовної цивілізації.

Але для цього треба засвоїти головну умову початку нового життя – мир і упокорювання, що витікає з нього.

Для нас має стати важливим мати на серці мир і благодать. За наявністю цих дарів можна легко судити, чи в тому напрямі рухається наша душа.

Чи ділиш спадок, чи сперечаєшся вдома і на роботі, треба запам’ятати одне: є мир – ти правий. Немає миру – на тебе чекає біль і горе.

Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

Знайомі слова Євангелія все життя відкривають у собі нові глибини. Так от звідки починається народження синів і дочок Божих, таких як Божа Мати, які знають свого Отця, чують Його і розуміють Його слова.

У цьому вмінні здобувати мир і є премудрість нашого життя. У мирі з Богом і людьми – умова нашого преображення, пов’язаного з тим, що Бог, входячи в нас, змінює нас назавжди до життя вічного. Амінь.

Автор: священик Костянтин Камишанов

Усе по темі: Благовіщення Пресвятої Богородиці