Витерпіти до кінця
Господь попереджав Своїх учнів і через слово Боже попереджає і нас з вами, якщо ми хочемо бути учнями Христовими: не буде для нас нескінченного блага на землі, а, навпаки, на кожного християнина в житті чекає страждання, і тільки той, хто до кінця витерпить, той спасеться.
Часто в людини бувають якісь важкі життєві обставини, і вона терпить рік, два, вісім років, а потім каже, ні, я більше не можу, усе кидає, і усе йде нанівець. Це схоже на те, як камінь нести в гору, дійти до середини, а потім кинути: камінь скачується вниз, і уся праця, яка витрачена, користі не приносить. Чи виховувати дитя років до п’яти, а потім віддати в дитячий садок на п’ятиденку, у школу на продовжений день – і те, що витратили в ці п’ять років, мине дарма. А буває інакше: людина усе життя вела себе не по-християнськи, але, будучи вже літньою, опам’яталася, прийшла в церкву, почала життя праведне – і, хоча вона працювала значно менше, Господь її приймає, бо вона з того місця, як опам’яталася, дійшла до кінця. Важливо саме до кінця.
Деякі кажуть: я народив стільки-то дітей. Добра справа. А скільки ти виховав? Народити хоч і боляче, і виносити важко, але це лише рік. А найважче – навчити доброму, людиною зробити. Хто може похвалитися тим, що його діти стали справжніми людьми, православними християнами, чистими, хорошими, скромними? Народне прислів’я каже: «Курчат по осені рахують». Який сенс, якщо в тебе шістдесят курчат? Скільки восени залишиться: п’ятнадцять, двадцять або усі шістдесят – от що грає роль. Тому Богом перевіряється вірність саме до кінця.
Ось зараз ми в мирний час живемо, а мине певний час – знову гоніння почнуться, знову справжніх християн хапатимуть, битимуть. Так відбувалося вже упродовж двох тисяч років, бо людина за своєю природою заражена гріхом. Вочевидь, нічого доброго нам у майбутньому чекати не можна, усе воднораз може перекинутися, адже в серці людському дуже багато зла накопичилося, а добра зовсім немає, і його нізвідки брати. Хоча ми, як люди православні, прагнемо, щоб зло з нашого серця пішло, а добро додалося, але від цього нам жити серед цього світу зовсім не легше, а важче. Але треба обов’язково витерпіти усе до кінця. І якщо ми до кінця витерпимо, то душу свою спасемо.