Явлення Христа апостолам (фрагмент), Андрій Миронов

Віра – це впевненість у невидимому як у видимому, а в бажаному і очікуваному – як в отриманому. Вона обов’язково проявляється ще у двох однокореневих поняттях: довір’я і вірність. Якщо ми говоримо «невіруючий», то маємо на увазі, що людина не вірить, не довіряє і не зберігає вірності.

З апостолом Фомою ми зустрічаємося перед тим, як Господь воскресив Лазаря. Апостоли знали, що Христа в Єрусалимі шукають для ув’язнення. І коли Учитель зібрався йти до Свого друга, щоб врятувати його від смерті, апостол Фома намагався Його зупинити: «Господи, Ти ж знаєш, що нас там шукають, щоб убити», але все ж таки вирішує: «Ідемо і ми з Тобою помремо».

Отже, ми бачимо, що у так званого «Фоми невіруючого» були і вірність, і довір’я. Він готовий був ще до прославлення, ще до Воскресіння Христового іти до Єрусалима і померти разом із Господом.

Не тільки Фомі важко було повірити, що перед ним Воскреслий Христос

Саме Воскресіння Христове – це великий феномен. Для того, що його осягнути і в нього повірити, напевне, тільки апостолу Іоанну Богослову достатньо було добігти до гробу Господнього, зупинитися і згадати, що раніше казав Господь про Своє воскресіння.

Апостол Петро забігав у печеру, брав до рук пелени, в які було замотано тіло Ісуса Христа, йшов додому, дивуючись тому, що сталося. Не вірячи, а дивуючись.

Коли Христос явився усім після воскресіння, апостоли вже чули від жінок-мироносиць, що Він воскрес. В Євангелії навіть сказано, що Господь дорікав учням за те, що вони не повірили жінкам.

І тут питання не в тому, що вони не вірили Господові. Просто осягнути сам факт того, що людина була мертва і воскресла, було важко. Так, раніше людей воскрешали по милості Божій. Історія знала такі чудеса і в часи пророків Іллі і Єлисея, були й інші випадки – зрештою, воскресіння Лазаря. Та щоб хтось сам віддав своє життя і потім назад його взяв, – такого не було ніколи!

Святитель Іоанн Златоуст дякував апостолові Фомі за його невір’я

Коли апостолу Фомі сказали, що бачили воскреслого Христа, він відповів: «Доки не торкнуся, доки не перевірю, не буду мати віри цьому».

Проаналізував і велично оспівав постать обережного апостола святитель Іоанн Златоуст. «Дякую, тобі, апостоле Фома, за твоє невір’я, за твої запитання», – сказав владика під час проповіді в день пам’яті.

Чому? – «Якби ти цього не сказав, апостоле, то кожного року, кожного покоління з’являлися б люди і казали: а як Христос Воскрес, хто Його торкався, хто перевіряв Його воскресіння, а, можливо, це було просто якесь видіння?», – продовжував святитель.

Навіть на Галілейських пагорбах, коли Христос явився людям, апостол Матфей каже, що «поклонились воскреслому Христу, а дехто й засумнівався».

«Значить, це могло бути просто видіння, це могла бути просто примара. І от я апостолу Фомі дякую, що він наважився, можливо, навіть з певною відсутністю релігійного благоговіння сказати: «Доки руки мої не торкнуться Його, я не повірю». І цим самим знімає всі запитання невіри в усіх прийдешніх поколіннях», – завершує свт. Іоанн.

Апостол Фома допоміг нам переконатися: Христос воістину воскрес!

Явлення Христа апостолам, Андрій Миронов

Варто звернути увагу ще на один момент. Хоча апостол Фома й сказав, що «доки не торкнуся – не повірю», коли Христос явився перед ним, він не торкається Його, він схиляється перед Ним і каже: «Господь мій і Бог мій!»

Уявіть собі, настільки вразив апостола воскреслий Христос, настільки реально він бачив Його перед собою… Так, що він навіть не наважився торкнутися Спасителя. Цей момент – дуже важливий для всієї церковної історії. Тому що єретичні вчення, які виникали протягом 2000-літньої історії християнства, формувалися якраз навколо постаті Ісуса Христа. Хто Він, як міг Бог стати людиною, як ця Людина померла, як безсмертний Бог прийняв смерть і як могла смертна людина ожити?..

Ці протиріччя були важкими для розуміння і прийняття для багатьох людей.

Так, наприклад, апостол Павло, коли прийшов в ареопаг у Греції, був прийнятий з радістю. Спочатку люди його слухали – його мудрі слова, його похвали Господу. А коли він почав говорити про воскреслого Христа, розсміялися і сказали: «Ці твої байки послухаємо наступного разу».

І от саме для того, щоб ми не думали, що це просто якась там благочестива історія про певну міфічну постать, апостол Фома знімає всі питання. Він спочатку не вірить у воскресіння Христа, а коли стає перед Господом, то схиляється перед Ним і визнає: «Господь мій і Бог мій».

Автор: протоієрей Сергій Ющик

Усе по темі: Неділя про Фому