Чи розумні люди?

Воскресіння Лазаря (фрагмент), Карл Генріх Блох

«І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всяку недугу і всяку неміч у людях. І розійшлася чутка про Нього по всій Сирії; і приводили до Нього всіх немічних, хворих на всілякі недуги, й одержимих, і біснуватих, і сновид, і розслаблених – і Він зціляв їх» (Мф. 4:23,24). Читаючи ці рядки, стало цікаво, а якщо в тій ситуації людина звернулася до Христа за зціленням неважкої недуги, Він зцілив би її? – Звичайно. Адже в словах Христових: «Просіть, і дасться вам» (Мф. 7:7), – не вказано, що можна просити, а що – ні. Уся справа в нашій вірі, а точніше – в особистих стосунках з Господом.

Піднявши питання віри, особистих стосунків з Господом не можна оминути той факт, що вони унікальні в кожного з нас, втім, як і кожна людська особистість – унікальна. Для когось зцілення від звичайнісінької нежиті ставало ґрунтовною причиною для увірування в Христа, а для когось – навіть воскресіння Христом чотириденного Лазаря, тіло якого вже почало розкладатися («Господи! Вже смердить, бо чотири дні, як він у гробі» (Ін. 11:39)) – не тільки не викликало визнання, що Христос – довгоочікуваний Месія, але спонукало змову юдейського духовенства про вбивство Христа та Лазаря.

Дивні люди: комусь достатньо Божої відповіді на звичайнісіньку молитву, більшості – замало реальних проявів Божої сили в цьому світі, явних чудес. Хтось звертається до Бога за будь-якої потреби, а хтось – навіть за смертельної загрози не хоче звернутися за допомогою до Господа. У цьому всьому дивує лише ще одна річ: чому науковці продовжують називати людину «homo sapiens», «людина розумна»? Адже поведінка переважної більшості людей не дає підстав так думати.

Редакція сайту


Ваш коментар: