Загальний суд
Услід за воскресінням мертвих і зміною живих здійсниться загальний, відкритий і урочистий, страшний і останній суд над усіма. Дійсність цього суду ясно підтверджується вченням Самого Ісуса Христа, Який учив: “Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його” (Мф. 16:27). У багатьох притчах, наприклад, у притчі про пшеницю і куколі, про невірного домоправителя, про таланти Господь розкривав ту ж істину, а в бесіді з учнями на горі Елеонській Він картинно зображував і самий суд з усіма його наслідками (Мф. 25 роз.). Учили про великий і страшний суд і апостоли. Так, апостол Іуда каже: “Ось іде Господь із тисячами святих ангелів Своїх – учинити суд над усіма і викрити між ними нечестивих у всіх ділах” (Іуд. 1:14,15). Апостол Павло в афінському ареопагу сповіщає: “Бо Він визначив день, у який праведно судитиме весь світ” (Діян. 17:31). Цей великий день він називає “день гніву і об’явлення праведного суду від Бога” (Рим. 2:5) – і рішуче завіряє: “Всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе” (2 Кор. 5:10).
Виконавцем цього страшного суду, згідно Біблії, являється Сам Господь Ісус Христос. Він Сам свідчить: “Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові… І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський” (Ін. 5:22,27). Як справу спокутування призначено було здійснити Синові Божому, так Йому ж дана влада здійснити і суд над родом людським.
Виконавцями волі Царя і Судді всесвіту будуть святі ангели, а також апостоли і взагалі святі. У притчі Спасителя про пшеницю і куколі говориться, що “пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня” (Мф. 13:41) – “ангели, і відлучать злих від праведних“, вони ж приведуть у виконання і вирок грізного судді – “і вкинуть їх у піч вогняну” (Мф. 13:42). Співучасть на суді апостолам обіцяв Сам Спаситель, кажучи: “Істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих” (Мф. 19:28). А про участь на суді святих пише апостол Павло в 1 Посланні до Коринф’ян: “Хіба не знаєте, що святі судитимуть світ?” (1 Кор. 6:2). Звичайно, що обіцянка про сидіння апостолів на дванадцяти престолах є лише образна вказівка на те, що апостоли на загальному суді розділятимуть із Суддею славу суду і царства. Прикладом свого морального життя і діяльності вони викриватимуть і судитимуть своїх сучасників і синів Ізраїльських, які взагалі не повірили, так само як і взагалі святі будуть як би живими свідками можливості для людини досягти спасіння, і тим викриваючи грішників у тому, що до засудження їх призвела зла воля.
Таким чином, сама присутність апостолів і святих на страшному суді Христовому, не як об’єктів суду, а як живих свідків спасіння, буде викривним прикладом для грішників і нечестивців, судити же живих і мертвих буде Сам Ісус Христос, Якому Бог-Отець віддав увесь суд.
Підсудними на загальному суді стануть усі люди, живі і померлі, грішні і праведні, і не лише люди, але і занепалі духи. На останній суд, каже Ісус Христос: “зберуться перед Ним усі народи” (Мф. 25:32) “бо всім нам належить стати перед судом Христовим” (2 Кор. 5:10). На суд з’являться не лише люди, але і занепалі духи, яких Бог “зв’язавши путами пекельної темряви, віддав зберігати їх на суд для покарання” (2Пет. 2:4).
Предметом суду будуть добрі і злі справи тих, хто з’явився на суд, слова і думки їх, найпотаємніші помисли – віра і невіра. Біблія стверджує, що Господь цього дня “воздасть кожному за вчинками його: тим, які терпінням у доброму ділі шукають слави, чести й нетління, – життя вічне; а тим, що впираються і не підкоряються істині, але віддаються неправді‚ – лютість і гнів” (Рим. 2:6-8). “Бо всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе” (2 Кор. 5:10). Але не лише за справи, але і за слова, кожен повинен буде дати звіт: “Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений” (Мф.12:36,37). Предметом суду будуть також і сердечні наміри. “Прийде Господь, Який освітить таємне у темряві і виявить сердечні наміри; і тоді кожному буде похвала від Бога” (1Кор 4:5). Кожен буде судимий за своїми силами і даруваннями і “від всякого, кому дано багато, багато й вимагається, і кому багато довірено, з того більше й спитають” (Лк. 12:48). Будуть взяті до уваги і зовнішні умови, сприятливі чи не сприятливі для морального розвитку людей, особливо ж знання чи не знання ними одкровення Божого, і неоднаково будуть судимі люди залежно від цього. “Ті, які, не маючи закону, згрішили, поза законом і загинуть; а ті, які у законі згрішили, за законом будуть засуджені” (Рим. 2:11-12). Ті, які жили, не маючи писання закону, а керуючись природним законом, і судимі будуть згідно із законом, написаному в совісті кожного, а які грішили, маючи писаний закон, за цим законом і судимі будуть.
Результат суду зображається в Біблії як відділення праведних від грішних. “І відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів. І поставить овець праворуч Себе, а козлів – ліворуч” (Мф.25:32-33), і проголошення вироку: “Тоді скаже Цар тим, які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу” (Мф. 25:34). “Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його” (Мф. 25:41). “І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне” (Мф. 25:46).
За матеріалами сайту: http://ansobor.ru