Літургія оголошених
Друга частина Літургії називається Літургією оголошених, бо до участі в ній допускалися в стародавні часи оголошені. Оголошеними звалися люди, які готувалися до святого Хрещення через оголошення, тобто словесне вивчення християнської віри. Оголошені і тепер є в тих місцях, де живуть язичники, які бажають навернутися в християнство.
Під час Літургії оголошених згадуються події від Різдва Христового до страждань Спасителя.
Початок Літургії оголошених звершується таким чином: після закінчення проскомидії диякон, вийшовши на амвон, промовляє: “Благослови, владико“.
Священик у вівтарі перед престолом Божим прославляє царство Пресвятої Трійці такими словами: “Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки вічні“. Після цього диякон або священик промовляє велику єктенію (єктенія в перекладі з грецької – розповсюдження). За цією єктенією йде спів 102-го псалму “Благослови, душе моя, Господа“, мала єктенія та спів 145-го псалму “Хвали, душе моя, Господа“.
Ці псалми називаються образотворчими, бо в них зображені благодіяння Божі роду людському: серце християнина повинне прославляти Господа, Який очищає і зціляє наші душевні і тілесні немочі, позбавляє від тління наше життя, та не забувати всіх Його благодіянь. Господь щедрий, милостивий і довготерпеливий; Він береже істину повік, творить суд покривдженим, дає поживу голодним, визволяє закованих, підносить повалених, любить праведників, приймає сиріт і вдів, карає грішників…
У деякі Великі свята замість цих псалмів співаються антифони – обрані вірші, які, де це можливо, співаються поперемінно на двох криласах, чому вони і дістали свою назву.
Після закінчення другого антифону завжди співається: “Єдинородний Сину і Слово Боже, Безсмертний єси, і зволив ради нашого спасіння тіло прийняти від святої Богородиці і Вседіви Марії, без зміни ставши чоловіком. Ти ж розп’ятий був, Христе Боже, і смертю смерть подолав; Ти один у Святій Тройці, рівнославлений з Отцем і Святим Духом, спаси нас“. У цій пісні ми, згадуючи втілення Сина Божого, Його розп’яття і смерть, просимо Його спасти нас.
Після співу псалмів або антифонів промовляється друга мала єктенія. Після її закінчення співаються заповіді Блаженств. У цих заповідях міститься вчення про те, якими ми маємо бути, щоб отримати нагороду від Бога. Під час співу цих заповідей відчиняють царські врата і звершують малий вхід. Цей вхід називається малим на відміну від великого, який відбувається на Літургії вірних.
Малий вхід звершується наступним чином: під час співу заповідей Блаженств священик дає з престолу дияконові Євангеліє,
потім обоє обходять престол і виходять з вівтаря північними дверима іконостасу. Попереду іде диякон з Євангелієм, за ним священик; перед Євангелієм несуть запалену свічку.
Зупинившись на амвоні, перед царськими вратами, священик благословляє вхід і цілує Євангеліє, а диякон, піднімаючи Євангеліє в царських вратах, промовляє: “Премудрість. Станьмо побожно!” – і входить у вівтар.
Малий вхід означає явлення Ісуса Христа на проповідь у світ після хрещення. Оскільки під час малого входу віруючі під образом Євангелія бачать як би Самого Господа Ісуса Христа, Який почав проповідувати Своє вчення, то Церква і закликає всіх поклонитися Господові співом священної пісні: “Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа“.
Вихід священика не царськими вратами, а північними дверима означає явлення Ісуса Христа у світ не як царя, а як упокореного слуги. Євангеліє символізує вчення Ісуса Христа. Запалена свічка означає Іоанна Хрестителя, якого сам Христос назвав світильником, що горить. Підняття Євангелія в царських вратах є символом того, що євангельське вчення вище за всяке людське вчення.
Після співу “Прийдіть, поклонімось” і виголосу священика: “Бо Ти Святий єси, Боже наш“, – диякон, вставши на амвоні перед іконою Спасителя, виголошує: “Господи, спаси благочестивих і вислухай нас“. Потім співається гімн: “Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас“.
Ця пісня називається Трисвяте, бо в ній слово Святий використане три рази по відношенню до кожної Особи Пресвятої Трійці. Перший спогад про цю пісню датується 5-м століттям: під час землетрусу в Константинополі, усі жителі, одні в храмі, інші на площі, почали молитися Богові про помилування. Тоді один юнак, який знаходився на площі, був піднятий вихором у повітря, спустившись через деякий час на землю, він оголосив, що чув угорі спів ангельський: “Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний”. Народ, почувши ці слова, почав повторювати їх, додавши до них: “помилуй нас”. І після цієї посиленої молитви землетрус припинився. З того часу Трисвяте введене в усі Богослужіння Церкви.
Після співу Трисвяте читаються Апостол і Євангеліє. У першому міститься вчення Апостолів, а в другому – вчення Самого Ісуса Христа.
Читання послань Апостольських і Євангелія віруючі повинні слухати з такою самою увагою і благоговінням, як би бачили і чули Самого Спасителя та апостолів. До уваги і благоговіння вони закликаються перед читанням Апостола словами: “Будьмо уважні“, і перед читанням Євангелія: “Премудрість. Станьмо побожно, вислухаймо святе Євангеліє“. Читання Апостола нагадує проповідь св. апостолів, а читання Євангелія знаменує собою проповідь Ісуса Христа.
Після читання Євангелія промовляється сугуба єктенія: “Промовмо всі з усієї душі і з усього розуміння нашого, промовмо“. Цією єктенією ми молимося: за боголюбиву і Богом бережену Україну, за уряд, військо і всю людність її, про патріархів православних, про благодійників храму, про всіх раніше спочилих отців і братів, за тих, що працюють, співають, і за всіх присутніх людей, що сподіваються від Бога великої і багатої милості.
Потім слідує єктенія про оголошених. У ній віруючі моляться про оголошених, щоб Господь помилував їх, просвітив їх словом істини, відкрив їм Євангеліє правди і приєднав їх до святої Своєї Церкви, щоб і вони разом з віруючими удостоїлися славити пречесне і величне ім’я Його…
Літургія оголошених закінчується словами: “Всі оголошені, вийдіть“. Ці слова можуть стосуватись і нас хрещених, тобто вірних. Ми, освічені святим Хрещенням грішимо, якщо перебуваємо в храмі без належного благоговіння чи маємо ворожнечу проти ближнього. Тому при словах: “Оголошені, вийдіть” – ми повинні простити своїм ближнім усі їхні провини і просити в Господа Бога прощення своїх гріхів при твердій рішучості не повторювати їх і стати кращими.