Часто люди плутають розкаяння в скоєних гріхах за власне покаяння. Але це не дивно, бо розкаяння є складовою частиною покаяння, просто суть покаяння значно ширша. Це не тільки визнання власної провини, але вставання на шлях до виправлення, навіть, якщо відчуваєш, що Господь простив тебе гріх в якому каявся, бо без цього розкаяння залишиться лише розкаянням, але не покаянням. Бо справжнє покаяння – це шлях довжиною в решту життя, тобто з того моменту, коли ми визнали свою провину перед Богом, до того надзвичайного моменту, коли зустрінемося з Ним у потойбічному житті. Життя з думкою про те, що ти гідний покарання (дехто додасть – найсуворішого) за скоєні гріхи, але попри все Бог милує нас, тому що безмежно любить.

Думка про те, що попри всі твої гріхи і злодіяння, Бог не відкидає тебе, коли ти раз за разом звертаєшся до Нього за прощенням, ще й як надихає і надає сили далі жити. В іншому випадку, якщо ми забуваємо про Божу любов – подібний стан не надихає нас, а перетворюється на справжнісіньку муку, що час від часу стається з багатьма християнами.

Отож, ми з’ясували, що покаянням є визнання власної провини, усвідомлення того факту, що ми є основним джерелом наших проблем через власні гріхи (переступи Божої волі), розуміння, що виправити стан речей, що склався, ми просто не в силі (хіба що повернути час назад) і повинні понести за скоєне покарання. Але, якщо ми визнаємо свою вину, просимо Бога про прощення (помилування) і намагаємося в подальшому не грішити (намагання для люблячого Бога цілком достатньо), то Бог по великій милості Своїй і любові до нас прощає наші гріхи та милує нас. Ми ж повинні усвідомлювати хоч у малій мірі широту Божого милосердя і не зловживати цим решту свого життя.

Але як у терпіння, так і в покаяння, є жалюгідні підробки, які часто сприймаються суспільством за справжні аналоги. Але про це мова піде іншим разом.

Редакція сайту

Бути вірним

Ваш коментар: