Ходіння по воді

Безбожники, захопивши владу в царській Росії, заявляли: «Ми збудуємо вам рай на землі». Бог Ісус Христос, живучи на цій грішній землі, не намагався влаштовувати рай на ній, бо знав, що це неможливо. А безбожники заявляли: «Ми повернемо Сибірські річки в Середню Азію і будемо мати рай на землі». Страшно уявити, що сталось, аби вони ці річки повернули в Середню Азію, але в них не вистачило ні грошей, ні людей, ні розуму, щоб втілити цей проект.

Але в Україні вони знищили славну річку Дніпро, перетворивши її в гнилі водойми, знищили мільйони гектарів родючого ґрунту, виселили мільйони людей з рідних земель. Осушили болота, перетворивши їх на пустелі, і там, де раніше були гриби, риба – там пустеля. Природа – не Бог, і тому вона мститься людині за її втручання в природу. І сьогодні ми бачимо: горять ліси в Греції, Італії, заливає водою Англію. Там, де був холод – тепер жара, а де була жара – там сніг. Природа каже нам: «Я підкоряюсь Богові, а вас, люди, я покараю, і покараю жорстоко». Караючи людину, природа нагадує людині: пам’ятай, що ти таке ж твориво, як і я, і тому корись Богові.

І не тільки тепер, і в давні часи, природа вказувала людині, хто вона така в цьому світі. І сьогоднішнє Євангеліє розповідає нам про такий випадок, коли апостол Петро, проста людина, пішов по воді як Бог. Радість, захват прийшли в серце Петра, він обертається до своїх товаришів і ніби поглядом промовляє: «Ось бачите, я іду по воді, а ви сидите в човні». Але в цей час хвиля стала між Петром і Христом. Замість Христа Петро побачив вал води, який сунувся на нього. Апостол перелякався і став тонути у бурхливих водах озера та кричати: «Господи, спаси мене!».

Ісус вийняв з води потопаючого Петра і вони вдвох увійшли до човна. Сухий, лагідний, усміхнений Христос і похнюплений Петро, з якого збігала дзюрком вода.

Роздумуючи над цим випадком святитель Дмитро Ростовський каже: «Петре, Петре, будучи людиною ти захотів бути богом і пішов по воді, за що і був покараний і посоромлений. Якщо ти людина, то сиди в човні і греби веслами, а не ходи по воді».

У свій час родина Ноя спаслась від Потопу в Ковчегу, і тому християни вважають свою Церкву ковчегом, в якому тільки можна спастися від розбурханого житейського моря. Тому святитель Киприян Карфагенський вчить: «Кому Церква – не мати, тому Бог – не Отець». Дійсно наша Православна Церква є тим ковчегом, де ми знайдемо захист від житейського моря, тільки перебуваючи в Церкві ми зможемо досягнути Царства Небесного. Проте сьогодні є люди, які залишають Церкву і намагаються власними ногами піти по воді. Петро теж вийшов з човна і був би загинув, аби Христос не врятував його. Тому сьогодні до тих, хто залишає Церкву, звертається святитель Дмитро Ростовський: «Чи ти, чоловіче, святим став, що думаєш, що вийшовши з човна, підеш по воді як по сухому?»

Пам’ятаймо про це і нехай наша Українська Православна Церква буде нам доброю матір’ю, і тоді Бог буде нашим Небесним Отцем, і маючи Церкву за Матір, а Бога – за Отця, ми увійдемо в Царство Небесне. Амінь.

Автор: Ігумен Дмитро (Ющак)

Усе по темі: 9 неділя після П’ятидесятниці