Виходячи з храму

Притча про митаря і фарисея. До кого звернена ця притча? До тих, хто був упевнений у собі, «що вони праведні, а інших принижували» (Лк. 18:9), це ж і визначає сенс притчі: не можна підноситися над людьми, навіть, якщо вони явні грішники, адже в Бога Своя шкала оцінювання, в якій ставлення до людей вимірюється не кількістю здійснених добрих справ, а милосердям.

Начебто все зрозуміло: митар – правильно вчинив, а фарисей… – не зовсім правильно (адже обидва пішли виправданими, просто митар «пішов до дому свого виправданий більше»). Але ця притча звернена не тільки до сучасників Христових, але і до нас. Які ми, коли ми виходимо з храму? Що залишається в нас після його відвідування? Чи змінюємося ми в кращий бік? Що б хоч трішечки розібратися в цьому, нам знову прийдеться повернутися до героїв притчі.

От фарисей і митар повернулися до дому. Що вони робитимуть далі? Фарисей, напевно, буде так само далі постити двічі на тиждень, платити десятину, молитися в Храмі і дякувати Богу, що він не такий як усі. І перш ніж засуджувати таку релігійну практику, спочатку скажіть, а чи постите ви двічі на тиждень, чи даєте десятину з усього, що заробите, тобто чи робите все те, що робив фарисей? Напевно, що і об’єднує більшість з нас з цим фарисеєм – так це засудження ближніх. Фарисей був неправий, коли підносився, засуджував ближнього, але в нього, принаймні, були якісь добрі справи, а чи є ці справи в нас?

А що там митар? Чи покинув він свою ганебну роботу, чи залишився далі співпрацювати з римськими окупантами, чи вирішив менше обирати співгромадян (адже митарі не отримували заробітної платні від римлян, тому мусили якось заробляти на прожиток собі). Якщо митар покинув свою роботу – це добре, а якщо ні? Знову прийде в Храм просити Божої милості? Чи не нагадує це нас самих: грішимо – просимо прощення в Бога – отримуємо прощення – знову грішимо? І так по колу. І мова тут не про дрібні гріхи, які постійно чіпляються за нас, а про серйозні переступи заповідей Божих, для деяких з яких є відповідні статті Карного кодексу. Чи не розуміємо ми, що в Божої милості теж є певні межі, за якими на нас чекає справедливе покарання, Божий суд? За нашими вчинками таке розуміння рідко побачиш.

Повертаючись до згаданих запитань, задумаємось – якими ми виходимо з храму: з наміром повернути своє життя на краще чи сподіваючись, що і наступного разу Господь помилує нас. Погодьтеся, є над чим задуматися…

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)

Усе по темі: Неділя про митаря і фарисея