Святе Письмо, Біблія розповідає нам як Бог творив світ, і мудрі вчені здивовано та захоплено підтверджують, що саме в такій послідовності творився світ. Біблія, застерігаючи нас, вчить, що світ був потоплений Богом, і вчені-етнографи запевняють, що всі прадавні народи світу мають перекази, що їхні предки спаслись від Потопу в Ковчезі. Біблія попереджає нас, що буде кінець світу, і сьогодні всі вчені впевнено кажуть, що кінець світу наближається. І та ж Біблія каже нам, що вбивці, перелюбники, злодії, п’яниці та інші грішники не увійдуть у Царство Боже.

Та ж сама Біблія, а точніше Євангеліє від Івана розповідає нам, що одного дня до Ісуса привели жінку-блудницю, яку впіймали на перелюбі, і запитали:

– Учителю, цю жінку взяли нині на перелюбі; а Мойсей в законі повелів нам побивати таких камінням; а Ти що скажеш? (Ін. 8:4,5)

Ісус присів і став писати по піску. Ті, що привели, стали один за одним відходити. І коли Ісус залишився наодинці з жінкою, то промовив:

– Жінко! Де ті, що звинувачували тебе? Ніхто тебе не осудив?

– Ніхто, Господи, – відповіла жінка.

– І Я не осуджую тебе; іди, і віднині більше не гріши, – сказав їй Господь.

За перелюб жінка повинна була опинитися в пеклі, але що таке гріх у порівнянні з вічністю. Тому і пошкодував Спаситель велику грішницю, проявив Своє милосердя.

Св. Іоанн Златоуст знаючи Боже милосердя, радісно вчить усіх нас: «Подумай, чи іскорка, впавши в океан, може його запалити. Маленька іскра в порівнянні з океаном, такий маленький гріх у порівнянні з Божим милосердям». Але навіть і таке порівняння неправильне, бо океан має свої межі, а Боже милосердя – безмежне. Якщо ми згрішили, то не падаймо у відчай, а маймо надію на Боже милосердя, якщо нам трапляється кілька раз на день згрішити – каймось і маймо надію на Боже милосердя.

Проте, якщо ми хочемо, щоб нам проявили милосердя, то і самі будьмо милосердні. «Як хочете, щоб робили вам люди?» – питає сьогоднішнє Євангеліє, а ми хочемо, щоб люди чинили нам добро, то і ми творімо добро. А євангеліст Лука каже: «Якщо ж согрішить проти тебе брат твій, докори йому; і коли покається, прости йому; і коли сім разів на день згрішить проти тебе і сім разів на день звернеться і скаже: каюсь, – прости йому» (Лк. 17:3,4). Тобто будь постійно милосердним.

Один чернець проводив дуже побожне життя і звичайно ж молоді люди хотіли бути його учнями і ставали ними. Троє його учнів ідучи у великій світ домовились через 10 років зустрітись. Через 10 років в умовлений час вони прийшли до свого учителя. Він був дуже старим і вже майже не вставав зі свого ліжка. Порозмовлявши, учні стали розповідати про свої успіхи.

Перший учень почав гордовито свою мову:

– Учителю, я написав книгу на тисячу сторінок і мільйонним тиражем розповсюдив між людьми.

– Сину, ти наповнив світ папером, – промовив тихо учитель.

– Учителю, – почав радісно свою мову другий учень, – я проголосив тисячу проповідей у різних місцях.

– Сину, ти наповнив світ словами.

Третій учень розпочав свою мову словами:

– Я нічого видатного не зробив у цьому світі, а тобі, любий учителю, я приніс тільки подушку, щоб ти її клав під свої хворі ноги.

– Сину, ти пізнав Бога! – радісно промовив учитель.

Дійсно, двоє перших учнів хвалились собою, своїми досягненнями, але вони не подумали, що їхній учитель уже старий і хворий та потребує милосердя. Тільки третій учень, що був милосердним, проявив своє милосердя вчителю. А милосердя – це є той засіб, що відкриває двері в Царство Небесне.

Тому святі вчать: «Там, де панує зло – посій любов, і ти пожнеш любов». Проявляймо своє милосердя в цьому житті і цим ми досягнемо Царства Небесного. Амінь.

Автор: Ігумен Дмитро (Ющак)

Усе по темі: 19 неділя після П’ятидесятниці